Біологічний напрям в соціології, учення і школи немарксистської соціології 2-ої половини 19 ст, загальною ознакою яких є вживання понять і законів біології при аналізі суспільного життя. Хоча аналогії з органічним світом в соціальних теоріях відомі вже з античності, перенесення законів біології на явища суспільному життю набуло особливого поширення в 2-ій половині 19 ст, у зв'язку з успіхами біології (відкриття клітки, закону боротьби за існування і природного відбору і ін.). ДО Б. н. у соціології можуть бути віднесені учення Р. Спенсера, расово-антропологічна школа (Же. А. Гобіно, Х. Чемберлен, Же. Лапуж, О. Аммон і ін.), органічна школа в соціології (П. Лілієнфельд А. Шеффле, Р. Вормс і ін.), социал-дарвінізм (Л. Гумпловіч, Р. Ратценхофер, А. Смолл і ін.). Школи Б. н. дотримувалися різної ідеологічної і політичної орієнтації — від реакційної, такої, що обгрунтовувала війни, пригноблення одних рас і соціальних груп іншими (расово-антропологічна школа), до ліберальної (органічна школа). Біологічні теорії суспільства ставили деякі складні питання (проблема цілісності суспільства, його структура і функції окремих частин, вивчення соціальних конфліктів і ін.). Проте ці теорії були недостатні для пояснення складних соціальних процесів, приводили до антністорізму, поверхневі аналогії часто замінювали конкретне вивчення явищ суспільному життю. В кінці 19 — початку 20 вв.(століття) біологічні теорії поступово витісняються в немарксистській соціології психологічними теоріями (див. Психологізм в соціології).
Літ.: Кон І.о., Позитивізм в соціології, Л., 1964; Sorokin P. A., Contemporary sociological theories, 2 ed., N. Y.— L., 1964.
