Білоруси (самоназваніє — беларуси), нація; разом з росіянами і українцями Б. відносяться до східних слов'ян. Кордони компактного розселення Б. збігаються в основному з сучасними кордонами БССР. Крім того, Би. живуть в західних областях РРФСР, в Литовській і Латвійській РСР, в УРСР, в Казахській РСР і в Сибіру. Чисельність Би. у СРСР 7913 тис. чіл. (по перепису 1959). За межами СРСР значне число Б. живе в Польщі і в країнах Північної Америки. Говорять на білоруській мові . Серед Би. виділяються полешуки (полещуки) — жителі Полісся; найбільш своєрідні серед них пінчуки — населення Пінського Полісся. У говорі пінських і частини брестських полешуков є деякі фонетичні межі, властиві українській мові. Віруючі Б. — переважно православні, в північно-західних районах є католики і уніати.
Прадавньою етнічною основою Б. були східнослов'янські племена дреговичів, південно-західних крівічей, радимичів і частково сусідніх древлян, мешканців півночі і волинян. Східнослов'янські предки Б. частково асимілювали летто-літовські племена (зокрема, племена ятвягов). У 9 ст східнослов'янські племена, що мешкали на території сучасної Білорусії, увійшли разом з древніми східнослов'янськими племенами в Київську Русь в рамках якої ці племена консолідувалися в староруську народність. В період феодальної роздробленості князівство Полоцкоє перестало бути залежним від Києва, але незабаром само розділилося на ряд дрібних володінь. В середині 13—14 вв.(століття) землі Білорусії були включені до складу Великого князівства Литовського. У 16 ст по Люблінській унії Великого князівства Литовського з Польщею (1569) ці землі увійшли до складу Мови Посполитої. Під впливом соціально-економічних чинників, в умовах поневолення і боротьби за незалежність в 16 ст завершується формування білоруської народності. Розвивається культура білоруського народу; її видатними представниками були Ф. Ськоріна, Ст Тяпінський, С. Будний . В 18 ст після розділів Польщі (1772, 1793 і 1795) білоруські землі увійшли до складу Росії. З розвитком капіталізму окріпнули економічні і культурні зв'язки між населенням окремих областей Білорусії, склалася білоруська нація (19 ст). Формування білоруської нації супроводилося зростанням національної самосвідомості Б. После Великій Жовтневій соціалістичній революції в процесі соціалістичного будівництва Б. консолідувалися в соціалістичну націю. За роки Радянської влади корінним чином змінився класовий склад населення, перетворилися умови праці і побуту. Деякі етнографічні особливості культури Б. зберігаються в сільському житлі і одязі, в їжі (велика кількість блюд з картоплі — «бульби», весільний коровай і ін.), в родинних звичаях. Самобутня національна культура Б. за роки Радянської влади досягла високого розвитку. Народні танці, музика, усна поетична творчість є невичерпними джерелами для професійного білоруського мистецтва і літератури. Розвиваються художні промисли Б. — візерункове ткацтво і вишивання, художня обробка дерева, виготовлення кераміки.
Літ.: Історія БССР, 2 видавництво, т. 1—2, Мінськ, 1961; Народи Європейської частини СРСР, т. 1, М., 1964 (бібл.); Седов Ст Ст, До походження білорусів, «Радянська етнографія», 1967 № 2; Третяків П. Н., Східні слов'яни і балтійський субстрат, там же, 1967 №4; Жучкевіч Ст А., До питання про балтійський субстрат в етногенезі білорусів, там же, 1968 № 1; Грінблат М. Я., До походження білоруської народності (з приводу теорії субстрата), там же, 1968 №5; його ж, Білоруси. Нариси походження і етнічній історії, Мінськ, 1968: Бандарчик Ст До., Гicтория беларуськай етнаграфii XIX ст., Miнськ, 1964; Молчанова Л. А., Матеріальна культура білорусів, Мінськ, 1968.
