Білоруська мова, мова білорусів, основного населення БССР. Разом з російською і українською мовами відноситься до східної групи слов'янських мов. Число тих, що говорять 6,6 млн. чіл. (по перепису 1959). Би. я. розпадається на північно-східний і південно-західний діалекти, среднебелорусськие і поліські говори. Система звуків сучасного Б. я. зберігає близькість, що історично склалася, з фонетичною системою російської мови: акання, пом'якшення приголосних перед голосними переднього ряду, оглушення дзвінких приголосних перед глухими і в кінці слів. Специфічними фонетичними межами Б. я. є дзеканье і цеканье («дзед» — «дід», «дзень» — «день», «цень» — «тінь»), тверде «р» («парадак» — «порядок», «гавару» — «говорю»), перехід «л», «в», «у» в нескладове в [у], затвердіння губних приголосних перед j і в кінці слів, подовження приголосних перед j в інтервокальному положенні. Граматична будова Б. я. у своїй основі близький буд російського мови. У морфології відмінності є лише в словозміні: чергування приголосних «г», «к», «х» з «з», «ц», «с» в словах жіночого роду 1-ої відміни («гола» — «назе», «рука» — «руце», «страху» — «страсе»), відсутність кінцевого «т» в дієсловах 3-го обличчя однини теперішнього часу («нясе» — «несе», «читає» — «читає») і ін. Однією з характерних відмінностей синтаксичних буд є вживання описових зворотів, відповідних російським дієприкметникам («жанчина якаючи iдзе» — «жінка, яка йде», російське — жінка, що «йде»).
Основу лексики сучасного Б. я. складають слова спільнослов'янського походження: «агонь», «чалавек» і ін. Поряд з ними в Би. я. є немало слів, що утворилися в процесі його розвитку як самостійної мови: «золак» — «уранішня зоря», «водгулле» — «відгомін», «намеснiк» — «заступник» і ін. Збереглися в нім і слова, зниклі в інших слов'янських мовах: «волат» — «велетень», «сябра» — «приятель» і ін. Є запозичення з польського, німецького, латинського, тюркського, литовського мов. Письмові пам'ятники з межами Б. я. з'являються з 13 ст («Торгова угода Смоленську з Ригою і Готським берегом», 1229). Старобелорусський літературна мова сформувалася в середині 15 ст, коли специфічно білоруські межі придбали в писемності значення літературної норми.
Розвитку літературного Б. я. сприяло вживання його як державна мова Великого князівства Литовського. Значний вплив на процес розвитку літературного Б. я. надав основоположник білоруського книгодрукування Франциск (Георгій) Ськоріна (близько 1490 — близько 1541), який перевів на Б. я. Біблію. Намічений Ськоріной напрям розвитку літературного Б. я. у релігійних жанрах продовжили С. Будний, Ст Тяпінський, С. Зізаній Л. Карповіч, М. Смотріцкий і ін. діячі білоруської культури, що повністю перейшли на Б. я.
В 16—17 вв.(століття) Б. я. уживався у всіх видах писемності: світською, релігійною, діловою, в перевідній і оригінальній літературі. Проте вже в кінці 16 ст у зв'язку з полонізацією намітилася тенденція до витіснення Б. я. з області ділової писемності польською мовою. З 1696, коли польський сейм офіційно заборонив Би. я. у державному вживанні і діловодстві, їм продовжували користуватися лише в усному спілкуванні. Возз'єднання Білорусії з Росією в 1795 сприяло підйому національної самосвідомості білоруського народу і підготувало грунт для формування нового літературного Б. я. Ця мова почала складатися в 1-ій половині 19 ст на живій розмовній основі незалежно від традицій старої літературної мови. Після Жовтневої революції білоруський народ отримав право користуватися рідною мовою у всіх сферах державності і культури. Літературний Би. я. в процесі свого розвитку синтезував найважливіші межі більшої частини білоруських говоров. Алфавіт Би. я. розроблений на основі російської графіки (додані: графеми «дж», «дз», «i», «у» і ін.).
Літ.: Карський Е. Ф., Білоруси, ст 1—3, М., 1955—56; Граматика беларуськай мови, т. 1, Марфалогiя, пад ред. К. К. Атраховiча (Крашви) i М. Р. Булахуа, Miнськ, 1962; Диялекталаriчни атлас беларуськай мови, ч. 1—2, Miнськ, 1963; Лiнгвicтичная геаграфiя i групоука беларуськix гаворак, Miнськ, 1968; Журауськi A. I., Гiстория беларуськай лiтаратурнай мови, т. 1, Miнськ, 1967; Крамко I. I., Юревiч А. До., Яновiч А. I., Гicтория беларуськай лiтаратурнай мови, т. 2, Miнськ, 1968; Білорусько-російський словник, М., 1962; Російсько-білоруський словник, М., 1953.
