Боярська дума , вища рада при князеві (з 1547 — при царі) в Російській державі 10 — початку 18 вв.(століття); складалася з представників феодальної аристократії. Діяльність Би. д. носила законодорадчий характер. Би. д. брала участь в обговоренні питань законодавства, зовнішньої політики, внутрішнього державного устрою, релігії і т.д. У Київській Русі Би. д. була нарадою князів з дружинниками (князевими мужами, думцамі) і стариками градськимі (земськими боярами, нащадками місцевої родоплеменной знаті): інколи були присутні і вищі представники духівництва. Б. д. не мала постійного складу, скликалася у міру потреби. З 11 ст унаслідок наділу землею князевих мужів і їх прирівнювання до земських бояр Би. д. складалася лише з бояр .
В період феодальній роздробленості Б. д. була феодальною курією (радою феодалів) сеньйора — великого князя з його васалами, що володіють певною політичною силою. У Північно-східній Русі в 14—15 вв.(століття) у Б. д. входили путні бояри (відали окремими галузями палацового княжого управління) і особи адміністративного управління князя (тисяцкий, окольничий, дворецький і ін.). З початку 15 ст членами Б. д. стають бояри введені (великі бояри) — представники вищого шаруючи бояр, постійні радники князя, виконавці його найбільш важливих доручень. З кінця 15 ст Би. д. перетворилася на постійний дорадчий орган при верховній владі. У неї входили думниє чини — бояри, окольничі, думниє дворяни (з початку 16 ст) і декілька пізніше думниє дяки. Переважаючий вплив в Би. д. належало боярам з титулованої знаті. Позиції реакційної княжо-боярської аристократії були значно ослаблені реформами 1550-х рр. і особливо опричниною . Проте в 2-ій половині 16—17 вв.(століття) в умовах станово-показної монархії Б. д. до певної міри розділяла владу з царем. Відмінною рисою державного пристрою Росії 17 ст, по характеристиці Ст І. Леніна, була наявність самодержавства з Би. д. і боярською аристократією. У 16 і особливо в 17 вв.(століття) склад Би. д. поповнювався центральною владою за рахунок менш знатних осіб. Вони представляли бюрократичний елемент, що був слухняним знаряддям в руках самодержавства. У 2-ій половині 17 ст значення Б. д. зменшується. З утворенням Сенату в 1711 Би. д. була ліквідована.
Літ.: Ключевський Ст О., Боярська дума Древньої Русі, 5 видавництво, П., 1919; Владімірський-буданов М. Ф., Огляд історії російського права, 5 видавництво, СП(Збори постанов) Б—К., 1907; Сергійович Ст, Старовини російського права, т. 2— Віче і князь. Радники князя, 3 видавництва, СП(Збори постанов) Би, 1908; Смирнов І. І., Нариси політичної історії Російської держави 30—50-х рр. XVI ст, М.— Л., 1958; Юшков С. Ст, До питання про станово-показну монархію в Росії, «Радянська держава і право», 1950 № 10; Зимін А. А., Склад Боярської думи в XV—XVI вв.(століття), у збірці Археографічний щорічник за 1957, М., 1958.
