Боротьба за існування
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Боротьба за існування

Боротьба за існування (біол.), метафоричне вираження, запропоноване Ч. Дарвіном (1859) для визначення активності організму, направленому на збереження життю і забезпечення існування потомства. Поняття Б. за с. тісно пов'язано з природним відбором . У найзагальнішому вигляді Б. за с. витікає з невідповідності між високою здатністю організмів до розмноження і граничними розмірами простору, запасів їжі, води і т.д., необхідних для нормального існування організмів будь-якого вигляду. Так, за підрахунками Дарвіна, за умови виживання і розмноження всіх дитинчат, що з'явилися на світ, пара слонів — одного з самих ссавців, що повільно розмножуються, — через 750 років залишила б 19 млн. нащадків. Одна діатомова водорость при безперешкодному розмноженні могла б протягом півтора діб покрити плівкою всю поверхню Землі. Проте ця потенційна здібність до розмноження ніколи в природі не реалізується повністю. Велика частина особин, що з'являються, не доживає до дорослого стану і гине в процесі прямої або непрямою Б. за с. — або під дією несприятливих кліматичних і інших абіотічеських чинників середовища (конституціональна Б. за с.), або у боротьбі з представниками інших видів (міжвидова Б. за с.), або в боротьбі з особинами свого вигляду (внутрівидова Б. за с.). Конституціональна і міжвидова Б. за с. самі по собі є лише знищувальними чинниками. Лише внутрівидова боротьба веде до створення нових форм організації. При описі процесів внутрівидової Б. за с. часто користуються поняттям змагання. Результатом змагання різнорідних особин даного вигляду в боротьбі за життя і розмноження служить виборча елімінація (знищення); загальна елімінація, або випадкова винищувана, індивідуальна елімінація (що включає пряму елімінацію фізичними чинниками, біологічними чинниками і непряму елімінацію фізіологічними чинниками; остання зводиться до переживання менш виснажених особин), родинна елімінація і групова. У еволюції особливе значення має з'єднання індивідуальною і груповою елімінації. Елімінація приймає виборчий характер лише через змагання, яке може бути внутрішньогруповим (індивідуальним активним і пасивним), міжродинним і міжгруповим (І. І. Шмальгаузен).

загрузка...

  Внутрівидова Б. за с. виявляється в змаганні між особинами даного вигляду при зіткненні їх з будь-якими ворогами і шкідливими впливами, в змаганні при використанні їжі і інших життєво необхідних чинників (світло, вода і т.д.) і в змаганні в засобах ефективнішого захисту життя і потомства. Міжвидова Б. за с. може протікати безпосередньо між хижаком і жертвою, а також між особинами різних, деколи дуже далеких видів: травоїдні ссавці і травоїдні комахи (наприклад, сарана, коники) змагаються, «борються» за їжу.

  В поняття Б. за с. входять, за визначенням Дарвіна, всі форми взаємин між організмами, а не лише конкурентні стосунки боротьби у вузькому сенсі цього слова. З часів Дарвіна підкреслюється більше значення для збереження життя і залишення потомства біотічеських умов (тобто життєдіяльності інших істот, з якими даний організм зв'язаний харчовими і будь-якими іншими стосунками), чим абіотічеських.

  Вульгарізаторськи трактуючи Б. за с. в природі і довільно переносячи її закономірності на суспільне життя, деякі буржуазні соціологи і економісти висунули концепцію социал-дарвінізму, піддану різкій критиці Ф. Енгельсом (див. «Анті-Дюрінг», 1966, с. 64—66). Методологічна помилка социал-дарвіністів полягає в спробі звести закономірності соціальні до рівня біологічних. Показавши услід за Б. Франкліном і К. Ліннєєм існування в природі прагнення до розмноження в геометричній прогресії, Дарвін фактично спростував основну ідею англійського економіста Т. Р. Мальтуса (див. Мальтузіанство ) про нібито існуючій невідповідності між розмноженням людини (у геометричній прогресії) і коштів для існування (у арифметичній прогресії), на що спеціально звернув увагу К. Маркс (див. К. Маркс і Ф. Енгельс, Соч., 2 видавництва, т. 26, ч. 2, с. 127).

  Поняття Б. за с., висунуте Дарвіном, мало найважливіше значення, відобразив на рівні природознавства 19 ст внутрішню рушійну силу еволюції і послуживши Дарвіну одній з найважливіших вихідних посилок при створенні теорії розвитку органічного світу. Зіставивши наявність в природі Б. за с. із спостережуваною разнокачественностью особин усередині будь-якого вигляду, Дарвін прийшов до виводу, що природний відбір — основний рушійний чинник еволюційного процесу. Тим самим вчення про еволюцію було поставлене на матеріалістичну естественноїсторічеськую основу. Залишаючись широким узагальнювальним поняттям, Би. за с. при конкретному вивченні розпадається на ряд явищ, пов'язаних з вивченням біогеоценотичних стосунків на рівні популяцій, видів, біоценозов, стосунків між організмами і абіотічеськимі чинниками середовища і т.д. У всіх випадках Би. за с. веде до порівняльної оцінки особин певної популяції в умовах конкретного біогеоценозу до виборчої елімінації і природного відбору.

  Літ.: Дарвін Ч., Походження видів шляхом природного відбору або збереження благопріятствуємих порід в боротьбі за життя. Соч., т. 3, М-код.—Л., 1939; Шмальгаузен І. І., Проблеми дарвінізму, М., 1946; Історія еволюційних учень в біології, М-коді.—Л., 1966.

  А. Ст Яблоков.