Борн (Born) Макс (р. 11.12.1882, Бреслау, нині Вроцлав, — 5.1.1970, Геттінген), німецький фізик, один із засновників квантової механіки . Вчився в 1900—07 в університетах Бреслау, Гейдельберга, Цюріха, Геттінгена. У 1907—08 працював в лабораторіях Дж. Лармора і Дж. Дж. Томсона в Кембріджі. У 1908 став співробітником Р. Мінковського . У 1909 Би. — приват-доцент Геттингенського університету, в 1909—10 співробітник А. А. Майкельсона в Чикаго, в 1919 ординарний професор університету у Франкфурті-на-Майне, в 1921—33 професор Геттингенського університету. Після встановлення фашистського режиму в Германії емігрував (1933) до Англії, де зайняв кафедру теоретичної фізики в Кембріджі, а з 1936 в Едінбургу. У 1953 вийшов у відставку, повернувся на батьківщину і оселився в Бад-Пірмонте, поблизу Геттінгена (ФРН).
Основні роботи Б. — розвиток квантових ідей Ейнштейна у вживанні їх до проблем твердого тіла, будови атома; розробка (спільно с В. Гейзенбергом і П. Іорданом) математичної теорії квантових процесів — квантової (матричною) механіки і обгрунтування її статистичного трактування. Ряд робіт Би. присвячений теорії відносності. У 1913—15 Би. створив (спільно с М. Лауе ) динамічну теорію кристалічної решітки, встановив (1919) важливе термодинамічне поняття енергії грат, на основі якого їм обчислений ряд физико-хімічних постійних. Би. вказав спосіб розрахунку електронних оболонок атома, запропонував і розробив (1926) наближений метод теорії зіткнень мікрочасток, що носить його ім'я. У 1926 Би. (спільно з Н. Вінером ) ввів поняття оператора в квантовій механіці.
В теоретичному семінарі Б. у Геттінгене брали участь багато відомих учених світу, у тому числі і радянські. Б. опублікував близько 350 наукових робіт у тому числі 20 наукових і науково-популярних книг. За видатні заслуги в розвитку квантової механіки Б. присуджена Нобелівська премія (1954). Би. — член ряду іноземних академій; з 1934 — іноземний член АН(Академія наук) СРСР.
Би. як ученого характеризує прагнення до філософського осмислення нового етапу розвитку фізики. Він захищає ідею тісного взаємозв'язку фізичної теорії і експерименту, відхилює догматичний і апріорістічеський підходи до розвитку фізичних вистав і теорій, критикує позитивістське тлумачення фізичних теорій. Би. захищає ідею про наявність поза нами «фізичній реальності», яка знаходить віддзеркалення у фізичних теоріях у вигляді інваріантів; він виступає в захист існування в природі причинно-наслідкового зв'язку нового вигляду — зв'язки по суміжності, що включає і випадковість. Проте ці погляди («реалізм») Би. протиставляє і матеріалізму, вважаючи, що вони вироблені сучасною фізикою самостійно, на основі аналізу нових відкриттів (теорії відносності, квантової фізики), яких класичний матеріалізм не міг враховувати.
Би. — активний борець за мир. Він учасник перших пагуошських конференцій, один з ініціаторів геттінгенськой декларації німецьких учених, що відмовилися від участі в атомних дослідженнях, переслідуючих військові цілі. Б. неодноразово виступав у пресі і з публічними заявами проти атомного озброєння бундесверу, проти зовнішньої політики ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) і введення надзвичайних законів у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) (1968).
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Будова матерії. Три статті по сучасній атомістиці і електронній теорії, П., 1922; Хімічний зв'язок і квантова механіка, Хар., 1932; Лекції з атомної механіки, т. 1, Хар.—К., 1934; Сучасна фізика, 2 перераб. видавництво, Л.—М., 1935; Атомна фізика, М. 1965; Оптика. Підручник електромагнітної теорії світла, Хар.—К., 1937: Теорія твердого тіла... Динаміка кристалічної решітки, Л.—М., 1938 (совм. з М. Гепперт-Майєр); фізика в житті мого покоління, М., 1963; Ейнштейновськая теорія відносності, М., 1964; Ряд статей в журн. «Успіхи фізичних наук» (див. Покажчики УФН).
Літ.: Суворов С. Р., Макс Борн і його філософські погляди, в збірці: Борн М., Фізика в житті мого покоління, М. 1963.
