Богошукачка, релігійна філософська течія в середовищі російської ліберальної інтелігенції. Виникло в атмосфері суспільних змін, що назрівали в передреволюційний період, і набуло широкого поширення після поразки Революції 1905—07. Би. пропонувало перебудувати сучасні форми цивільного побуту і людського існування на основі оновленого християнства. Представники Б. — Н. Бердяєв, С. Булгаков, Д. Мережковський, З. Гиппіус, Н. Мінський, Д. Філософов і ін. — групувалися головним чином довкола «релігійно-філософського суспільства»; вони видавали журнали «Нова дорога» (СПБ, 1903—04), «Питання життя» (СПБ, 1905), «Веси» (М., 1904—1909). Один зі світоглядних витоків Би. — філософія «всєєдінства» Ст Соловьева. Богошукачі виступили з критикою офіційного православ'я, відзначаючи, що «життя підлоги, життя суспільне, вся краса світової культури, мистецтво і наука виявилися на полюсі протилежному релігійній свідомості історичного християнства» (Бердяєв Н., Sub specie aeternitatis..., СП(Збори постанов) Би, 1907, с. 347); вони розвивали вчення про «нову релігійну свідомість», спрямовану до встановлення «царства Божія на землі». Богошукачі проповідували, що буття трагічне і в нім панують смерть і знищення, що перечать абсолютній гідності і цінності особи. Воскресіння Христа, сприйняте як достовірний історичний факт, розглядалося в якості застави перемоги над смертю і воскресіння в плоті для людини, що знайшла Бога в своїй душі. Б. було вороже марксизму, який, за твердженням богошукачів, жертвує особою ради загальної рівності і братерства, підпорядковує її тиранення соціальної організованості. Марксисти піддали критиці Б. за його трактування свободи, за заперечення сенсу класової боротьби і оцінили його як реакційне суб'єктивістське і містичне учення. В. І. Ленін писав, що богошукачі виступали «...протів крайнощів клерикалізму і поліцейської опіки для посилення впливу релігії на маси, для заміни хоч деяких засобів роботи дурним народу, дуже грубих... — тоншими, більш вдосконаленими засобами» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 17, с. 434—35).
Би. набуло поширення серед філософської і художньої інтелігенції — декадентів і символістів т.з. старшого покоління. Після поразки Революції 1905—07 багато богошукачів активно розробляли антиреволюційну ідеологію «Віх». Би. послужило одним з джерел релігійної філософії, екзистенціалізму і персоналізму в русявий.(російський) емігрантській і західній філософській літературі.
Літ.: Ленін Ст І., Матеріалізм і емпіріокритицизм, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 18: його ж. Класи і партії в їх відношенні до релігії і церкви, там же, т. 17; його ж. Прийоми боротьби буржуазної інтелігенції проти робітників, там же, т. 25; Плеханов Р. Ст, Про так звані релігійні шукання в Росії, Соч., т. 17, М. [19241; Історія філософії, т. 5, М., 1961.
