Барт (Barth) Карл (р. 10.5.1886, Базель), швейцарський протестантський теолог, один із засновників так званою діалектичній теології . Перша крупна праця Б. «Послання апостола Павла до римлян» (1918) пов'язаний з ідеями С. Кьеркегора і наполегливо підкреслює несумірність божеського і людського: предмет одкровення і людських знань різні, а тому віра є що коливається між «так і ні» дерзання, відважний стрибок в порожнечу. В ім'я такого розуміння віри Б. полемізує з ліберальним протестантизмом і католицьким релігійним раціоналізмом. Поряд з цим Би. енергійно вимагає від церкви соціальної відповідальності, убачаючи в цьому критерій для розрізнення «дійсної» і «помилкової» церкви. В молодості Б. брав участь в русі християнського соціалізму, а в 1933 виступив як натхненник християнського опору гітлерівському режиму; після Мюнхенської угоди 1938 схвалював озброєну боротьбу з фашизмом як священну. Після 2-ої світової війни різко критикував політику «холодної війни» з утопічною позицій «третьої дороги», демонстративно підтримує стосунки з теологічними кругами як ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), так і ГДР(Німецька Демократична Республіка).
Літ.: Balthasar H. V. von, K. Barth. Darstellung und Deutung seiner Theologie, Olten, 1951; Hammer J., K. Barth, Westminster, 1962; Machovec M., Marxismus und dialektische Theologie, Z., 1965.
