Ахейци, одне з основних старогрецьких племен, що мешкало спочатку у Фессалії (Сівши. Греція) і що заселило на початку 2-го тис. до н.е.(наша ера) також Пелопоннес і деякі острови м. Егейського У 17—16 вв.(століття) до н.е.(наша ера) в А. склалися раннеклассовиє держави: Мікени, Пілос і ін., що досягли високого економічного і політичного розквіту в 15—13 вв.(століття) до н.е.(наша ера) Про велику роль А. у історії Греції цього часу свідчить поширення їх імені на останні грецькі племена (як це видно з епосу Гомера ) . В середині 13 ст до н.е.(наша ера) після Троянської війни царства А. були ослаблені, а після переселення дорійцев і інших грецьких племен в 12 ст до н.е.(наша ера) в район розселення А. їх могутність була зломлена. Частина А. була витиснена в М. Азію, на Кіпр і інші острови; у Пелопоннесе А. були відтіснені на С., на побережжі затоки Корінфа, де вони утворили область Ахайю . В 8 ст до н.е.(наша ера) переселенці з Ахайі заснували ряд найбільших міст в Юж. Італії: Сибаріс, Кротон і ін. Значення А. знов зросло після 280 до н.е.(наша ера), коли поліси Ахайі реорганізували своє давнє об'єднання в Ахейський союз, що зіграв велику роль в боротьбі проти македонської і римської експансії в 3—2 вв.(століття) до. н.е.(наша ера) В старогрецькій мові говори А. складали особливу ахейськую діалектну групу.
Літ.: Георгиев Ст Дослідження по порівняльно-історичному мовознавству, М., 1958; Hrozny Ст, Ancient history of western Asia, India and Crete, N. Y., 1953.
