Ахеменіди, династія царів древнеперсидськой держави [558 — 330 до н.е.(наша ера)]; веде початок від Ахемена, вождя союзу персидських племен. Нащадок Ахемена Кир II Великий, правлячий (558—530) в Парсе і Аншане (Сівши. Елам), заснував величезну імперію, що об'єднала більшість країн Бл. і Ср. Сходу: у 550/549 була захоплена Мідія, протягом подальших трьох років були завойовані країни що входили в склад би. Мідійськой держави, в 546 — Лідія і грецькі міста М. Азії, між 545 і 539 — значна частина Ср. Азії, в 539 — Вавілонія, в 525 — Єгипет, між 519 і 512 острови моря Егейського, Фракия, Македонія і північно-західна частина Індії. Після Кира II правили: Камбіс II [530—522], Дарій I [522—486], ксеркс I [486—465], Артаксеркс I [465—424], ксеркс II [424], Согдіан [424—423], Дарій II [423—404], Артаксеркс II [404—358], Артаксеркс III [358—338], Арсес [338—336], Дарій III [336—330]. Столицями держави А. були Персеполь, Вавілон, Сузи і Екбатана.
Управління імперією А., що була східною деспотією, здійснювалося за допомогою складної бюрократичної системи, що оформилася при Дарій I. Держава була розділена на 20 військово-адміністративних округів (сатрапій), на чолі яких стояли спеціальні чиновники (сатрапи); вони зобов'язані були збирати з населення і платити персидському цареві величезні податі (грошима і натурою), особливо руйнівні там, де для їх оплати населення було вимушене удаватися до позик у лихварів.
По етнічному складу і соціальному устрою імперія А. була неоднорідна. У містах М. Азії, у Вавілонії, Фінікії і Єгипті в сільському господарстві і ремеслі широко застосовувалася праця рабів, в той же час відсталі області Фракиі, Македонії, кочові арабські і скіфські племена знаходилися на стадії розкладання родових буд. Персидська адміністрація зберігала в завойованих країнах старі місцеві закони, релігії, грошові системи, писемність і мови. Самі перси були звільнені від податей і примусових робіт. Персидські царі, їх родичі, сатрапи і вельможі мали великі господарства, засновані на рабській праці.
З ослабінням військової сили А. їх держава почала розпадатися. Персидські для Греко війни 500—449 до н.е.(наша ера) свідчили про падіння боєздатності персидської армії. У 330 до н.е.(наша ера) під ударами армії держава А. припинило існування.
Літ.: Дияконів М. М., Нарис історії древнього Ірану, М., 1961; Дандамаєв М.А., Іран при перших Ахеменідах, М., 1963; Струве Ст Ст, Етюди по історії Північного причорномор'я, Кавказу і Середньої Азії, Л., 1968; Olmstead А. Т., History of the Persian empire, Chi., [1948]; Huart З 1., Delaporte L., L''lran antique Elam et Perse..., P., 1943.
