Антитоксини (від анти... і токсини ), особливі речовини (антитіла ), що утворюються в організмі тварини або людини під час вступу до нього токсинів, тобто отрут бактерійного і тваринного походження. Кожен А. володіє строго специфічною дією, тобто знешкоджує (нейтралізує) лише той токсин, під впливом якого утворився (наприклад, дифтерійним А. нейтралізується лише токсин, що виділяється збудником дифтерії), і не надає нейтралізуючої дії на інші токсини. А. є гамма-глобуліни, здатні специфічно взаємодіяти з токсинами.
А. застосовують в медичній практиці у вигляді антитоксичних сироваток (протидифтерійна, протиправцева, протидизентерійна, протигангренозні, протівоботулінічеськие, протискарлатинозна, протизміїні і ін.), які отримують введенням під шкіру коня (або ін. тварини) токсинів або анатоксинів; при цьому в сироватці крові коня утворюється А. Сиворотку крові, що містить А., широко використовують для профілактики і лікування дифтерії, правця, ботулізму і інших хвороб, а також для лікування укушених отруйними зміями (див. Серопрофілактика і Серотерапія ). Лікувальні і профілактичні властивості імунних сироваток визначаються їх силою, яка вимірюється умовними антитоксичними одиницями (АЄ). Так, за 1 АЄ дифтерійної антитоксичної сироватки прийнято рахувати те її кількість, яка нейтралізує 100 мінімальних смертельних доз дифтерійного токсину при введенні його морським свинкам, масою 200—250 г .
Розроблені методи очищення і концентрації антитоксичних сироваток, які дозволяють отримувати препарати з високим вмістом АЄ, позбавлені баластних речовин.
Літ.: Зільбер Л. А., Основи імунології, М., 1958; Бейлінсон А. Ст, Сироватки, в кн.: Багатотомне керівництво по мікробіології, клініці і епідеміології інфекційних хвороб, т. 3, М., 1964, с. 569.
