адміністративно-процесуальне право, галузь права, сукупність правових норм, регулюючих суспільні стосунки, що виникають і складаються при розгляді і дозволі індивідуальних адміністративних справ у сфері державного управління (див. Адміністративний процес ). Норми А.-п. п. визначають порядок прийому і розгляду в апараті управління заяв і скарг громадян, порядок видання ряду адміністративних актів (в т.ч. актів про вживання заходів адміністративного примусу), порядок вирішення суперечок між сторонами адміністративно-правових стосунків, встановлюють процесуальні гарантії прав громадян і ін. учасників адміністративного процесу, порядок розслідування, розгляду і виконання справ про адміністративну провину і ін. Розрізняють наступні види норм А.-п. п.: встановлюючі і закріплюючі загальні принципи адміністративного процесу; визначальні конкретні права і обов'язки учасників адміністративного процесу; регулюючі компетенцію органів, що вирішують адміністративні справи, і порядок розгляду цих справ; встановлюючі процесуальні терміни на всіх стадіях адміністративного процесу; регулюючі порядок оскарження і опротестовування прийнятих рішень.
В СРСР норми А.-п. п. закріплені у ряді законодавчих актів Союзу РСР і союзних республік (законодавство про вживання адміністративних штрафів і ін. заходів адміністративної дії, положення про адміністративних комісіях, положення про комісіях у справах неповнолітніх і ін.).
Літ.: Сорокин Ст Д., Проблеми адміністративного процесу в СРСР, М. 1968; Саліщева Н. Р., Адміністративний процес в СРСР, М., 1964.
