Адміністративне право, галузь права, що є сукупністю юридичних норм, які регулюють суспільні стосунки, що складаються при здійсненні виконавчо-розпорядчої діяльності, тобто в процесі державного управління. Норми А. п. визначають порядок організації і діяльності апарату державного управління, компетенцію центральних і місцевих органів управління, права і обов'язки посадових осіб взаємовідношення між органами управління і громадянами, а також регламентують порядок видання актів управління, методи адміністративної діяльності, порядок вживання заходів адміністративного примусу. В процесі вживання норм А. п. виникають адміністративно-правові стосунки між органами державного управління, з одного боку, і відповідними органами держави, громадськими організаціями і громадянами — з іншою. Для цих стосунків характерний наступне: одній із сторін в них завжди виступає державний орган (орган управління) або його посадове обличчя, наділені певними державними владними повноваженнями і що діють від імені держави; відношення може виникнути окрім волі ін. сторони; як правило, спори, що виникають по цих стосунках, вирішуються в адміністративному порядку, тобто вищестоящим органом управління або спеціально створеним для цієї мети державним органом (див. такжеАдміністративна юстиція ).
А. п. як галузь права відображає суть економічної і соціальної буд, суть держави, принципи системи права даної суспільно-економічної формації. А. п. експлуататорських держав регулює стосунки між державою і підданими в цілях охорони приватної власності, режиму експлуатації і забезпечення інтересів панівного класу. Основна частина норм буржуазного А. п. складають норми, що регламентують адміністративно-політичну діяльність буржуазної держави, у тому числі вживання адміністративного примусу в різних його формах. Ці норми такі, що дають можливість поліції і іншим адміністративним властям діяти на основі вільного розсуду (т.з. дискреційна влада ), широко застосовуючи репресивні заходи шляхом безпосереднього примусу в адміністративному порядку, без звернення в судові органи.
В умовах все більшого зрощення державного апарату з апаратом монополій і мілітаризації економіки імперіалістична держава активно втручається в керівництво економікою на користь фінансової олігархії. Це знаходить віддзеркалення і в тому, що діє А. п. Зокрема, це виражається в значному збільшенні числа адміністративно-правових норм по питаннях економічного регулювання (регламентація державного сектора господарства і компетенції відповідних органів управління, державне регулювання деяких сторін господарської діяльності монополій, встановлення державного контролю над окремими галузями господарства і т. д.). Значно розширюються також адміністративні повноваження галузевих органів управління, що здійснюють централізоване керівництво діяльністю публічних корпорацій або державний контроль за діяльністю приватних підприємств і їх об'єднань, а також органів, що координують розвиток капіталістичного господарства (органів планерування, обліку і контролю, фінансових органів); великий розвиток отримало адміністративно-правове регулювання т.з. соціальних послуг.
В соціалістичних державах А. п. — самостійна галузь системи соціалістичного права, в якій знаходять своє вираження принципи соціалістичного демократизму, господарсько-організаторська, соціально-культурна, виховна функції соціалістичної держави. Норми А. п. в цій області забезпечують реалізацію гарантованих конституцією політичних і соціально-економічних прав громадян. Ці ж цілі переслідує і правове регулювання адміністративно-політичної діяльності державних органів, покликане охороняти соціалістичні завоювання громадський порядок і державну безпеку на користь трудящих. Регулюючи суспільні стосунки, що складаються в процесі виконавчо-розпорядчої діяльності органів соціалістичної держави, А. п. надає активна дія на розвиток економічних стосунків, в його нормах отримують правове закріплення основні принципи державного управління в соціалістичному суспільстві (див. Управління державне ) . Соціалістичне А. п. закріплює форми і методи організації управління народним господарством, способи забезпечення законності і гарантії прав громадян в області виконавчо-розпорядчої діяльності.
А. п. регулює суспільні стосунки, що складаються в ході виконавчо-розпорядчої діяльності органів Радянської держави, що здійснюють завдання комуністичного будівництва. Основна частина радянського А. п. складають норми, регулююче порядок керівництво і управління галузями народного господарства: організацію планерування і фінансування, обліку і контролю; підготовки, підбору і розставляння кадрів; оперативне управління підприємствами і господарськими організаціями. Особливо важливе значення мають норми А. п., що відображають заходи щодо проведення в СРСР (з середини 60-х рр.) економічної реформи і визначають правове положення соціалістичних виробничих підприємств, права і обов'язку господарських міністерств, відомств і об'єднань. Важливим завданням радянського А. п. є забезпечення подальшого розвитку установ культури, народної освіти, охорони здоров'я, організація научно-іїсследовательськой діяльності, реалізація гарантованих Радянською конституцією прав і демократичних свобод громадян, захист цих прав і свобод, вдосконалення правових гарантій особи в області державного управління. Норми радянського А. п. направлені також на забезпечення функції держави по обороні країни, охороні громадського порядку і державної безпеки, на розвиток зовнішніх стосунків Радянської держави.
Система радянського А. п. складається із загальної і особливої частин. Загальна частина об'єднує норми, що регламентують правове положення і компетенцію органів управління, правове положення громадян і суспільних організацій у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності, форми і методи цієї діяльності (акти управління, заходи переконання і заохочення, заходи примусу, способи і форми забезпечення законності в адміністративній діяльності). До загальної частини відносяться і адміністративно-процесуальні норми, регулюючі порядок розгляди адміністративних суперечок і вживання відповідних заходів дії. Особлива частина містить норми, які регулюють організацію, методи і форми управління окремими галузями народного господарства, соціально-культурної і адміністративно-політичної діяльності.
Джерелами радянського А. п. є Конституція СРСР, конституції союзних і автономних республік, закони і постанови Верховної Ради СРСР, Верховних Рад союзних і автономних республік, Укази і постанови Президії Верховної Ради СРСР, Президій Верховних Рад союзних і автономних республік постанови і розпорядження Ради Міністрів СРСР, Рад Міністрів союзних і автономних республік, накази і інструкції міністрів, голів державних комітетів і відомств, рішення і розпорядження місцевих Рад депутатів трудящих і їх виконкомів.
Літ.: Адміністративне право. Підручник під ред. А. Е. Лунева, М., 1967; Козлів Ю. М., Предмет адміністративного права, М., 1967.
