Адміністративна відповідальність, відповідальність громадянина або посадової особи перед державою (в особі повноважного адміністративного органу) за правопорушення, що володіє меншою мірою суспільної небезпеки в порівнянні із злочином (див. Адміністративне правопорушення ) . При А. о. зазвичай відсутні стосунки службового підпорядкування між адміністративним органом, що накладає стягнення, і особою, що порушила правову норму. Цим А. о. відрізняється від відповідальності дисциплінарної .
В СРСР залучення к А. о. за певні види правопорушень, що допускають вживання арешту і деяких ін. заходів адміністративного стягнення, здійснюються постановою народного судді. Законодавство про адміністративній відповідальності служить важливим засобом охорони соціалістичного правопорядку, виховання громадян у дусі неухильного дотримання вимог законності і правил соціалістичного гуртожитку. Мета А. о. не лише в тому, щоб піддати порушника адміністративному стягненню, але і виховати в нім звичку до правомірної поведінки, утримати інших нестійких осіб від здійснення правопорушень. Притягнені к А. о. можуть бути громадяни, що досягли 16 років, лише на підставах і в порядку, передбачених законом або правовими актами найвищих органів державної влади і державного управління Союзу РСР і союзних республік: наприклад, указ Президії Верховної Ради СРСР від 21 червня 1961 «Про подальше обмеження вживання штрафів, що накладаються в адміністративному порядку» і видані на його основі укази Президій Верховних Рад союзних республік, Положення про адміністративних комісіях (див. Адміністративна комісія ) і про порядок виробництва у справах про адміністративні порушення. У РРФСР таке Положення затверджене 30 березня 1962 («Відомості Верховної Ради РРФСР», 1962 № 13, ст. 166). Ряд правив про А. о. міститься в нормативних актах, що встановлюють відповідальність за конкретні види адміністративних порушень (наприклад, в указі Президії Верховної Ради СРСР від 26 липня 1966 «О посиленні відповідальності за хуліганство», в Митному і Повітряному кодексах СРСР, у Ветеринарному статуті СРСР і ін.).
Підставою для залучення к А. о. є адміністративне правопорушення (провина). У ряді випадків повторне здійснення адміністративного правопорушення, після застосування до винного за таке ж діяння заходів адміністративної дії, створює вже склад злочину, наприклад ухилення військовозобов'язаного від учбових зборів і військового обліку (УК РРФСР, ст. 1981), незаконне полювання (УК РРФСР, ст. 166), заняття забороненим промислом (УК РРФСР, ст. 162).
Встановлення А. о. за порушення тих або інших правил віднесене до компетенції найвищих органів державної влади СРСР і союзних республік. Краєвим, обласним, районним, міським Радам депутатів трудящих надано право приймати рішення, за порушення яких передбачається накладення штрафів в адміністративному порядку по низці запитань, у тому числі по питаннях охорони громадського порядку; благоустрої і збереження житлового фонду; санітарного стану населених пунктів; охорона лісів, водних ресурсів, рибальства, полювання; боротьби з шкідниками сільського і лісового господарства і ін. Вирішення місцевих Рад, що передбачають накладення штрафів за їх порушення, видаються на термін не більше 2 років і набирають чинності не раніше чим через 15 днів з дня їх публікації.
Основними видами адміністративних стягнень є: запобігання, штраф, арешт, виправні роботи, тимчасове позбавлення спеціальних прав, конфіскація майна, адміністративне виселення (див. Стягнення адміністративне, а також статті про окремі види адміністративних стягнень: штраф, виправні роботи ). Про кожну адміністративну провину, крім випадків, коли стягнення накладається на місці, має бути складений протокол (акт) з вказівкою особі порушника, характеру, місця і часу порушення, а також свідків. Поділа про адміністративні порушення розглядаються адміністративними комісіями. Право накладення штрафів без звернення в адміністративні комісії збережене за органами міліції, органами залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту, митними органами, посадовими особами ряду державних інспекцій і ін.
Для виконання постанов про накладення адміністративних стягнень встановлений 3-місячний термін давності. Особи, піддані адміністративним стягненням, мають право в 10-денний термін оскаржити постанова про накладення штрафу до народного суду, а про накладення іншого стягнення — у виконком районної (міського) Ради депутатів трудящих (у відповідний вищестоящий орган державного управління).
Літ.: Лунев А. Е., Адміністративна відповідальність за правопорушення, М., 1961; Власов Ст А., Нове законодавство про адміністративні штрафи, М., 1963.
