Автономізація розвитку (біол.), форма еволюції онтогенезу, що полягає в зменшенні залежності процесів формоутворення, що протікають в організмі, що розвивається, від зовнішніх впливів. Один з важливих напрямів еволюції, при якому рослинний або тваринний організм як би звільняється від короткочасних і випадкових впливів середовища і стає більш автономним. На нижчих рівнях органічному життю залежність особини від середовища найбільш пряма. Потім основна детермінуюча роль переходить до внутрішніх чинників: специфіка реакції усе більш визначається самим організмом. Відбувається це в результаті відбору особин, що вдаліше інших реагують на більш постійний (отже, і надійніший) чинник середовища. А. р. веде до стабілізації формоутворення, підвищення стійкості, зростання пластичності, збільшення значення індивідуальної пристосовності організмів.
Літ.: Шмальгаузен І. І., Чинники еволюції, 2 видавництва, М., 1968.
