Ієрогліфи (від греч.(грецький) hierós — священний і glyphe — те, що вирізане), найбільш древні образотворчо-образні знаки єгипетського листа, що застосовувалися з кінця 4-го тисячоліття до н.е.(наша ера) (на відміну від ієратічеськой і демотічеськой його різновидів). Всього відомо до 5 тис. різних єгипетських І., проте в кожну епоху використовувалося не більше 700—800. Серед єгипетських І. розрізняють: 1) знаки (близько 30) одних консонант, що позначали приголосні звуки єгипетської мови; 2) двух-трехконсонантниє знаки для фонетичної передачі морфем; 3) ідеограми — для позначення цілих слів; 4) детермінатіви — допоміжні (невимовні) ідеографічні знаки, що уточнюють значення слів.
Термін «І.» застосовується і по відношенню до знаків інших систем листа. Так, І. зазвичай називають знаки прадавнього (2-і тисячоліття до н.е.(наша ера)) і сучасного китайського листа, знаки не клинописного, а образотворчого різновиду хеттського листа (2-е тисячоліття до н.е.(наша ера)) і ін. Див. Китайський лист, Японський лист .
Літ.: Істрін Ст А., Виникнення і розвиток листа, М., 1965; Дірінгер Д., Алфавіт, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1963; Шампольон Же. Ф., Про єгипетський ієрогліфічний алфавіт, пер.(переведення) з франц.(французький), [М.], 1950; Gelb I. J., A study of writing. The foundations of grammatology, L., [1952]; Jensen H., Die Schrift in Vergangenheit und Gegenwart, 2 Aufl., B., 1958.
