Єгипетський лист, одна з прадавніх в світі систем листа, що мала три різновиди: ієрогліфічну, ієратічеськую і демотічеськую (ці терміни запозичені у древніх греків). Основним і прадавнім різновидом були ієрогліфи, тобто знаки, що змальовували людей, тварин, рослини, будівлі, знаряддя і ін. предмети. Більшість ієрогліфів були фонограмами, вони позначали або поєднання два або трьох приголосних звуків (наприклад, pr, run, dd, sdm, shm), або окремі приголосні звуки (наприклад, до, г, f, b — всього 24). Явні звуки в ієрогліфічному листі абсолютно не позначалися. Поряд з фонограмами серед ієрогліфів були і ідеограми, тобто знаки, що позначали окремі слова і поняття. Ієрогліфічний лист комбінував фонограми і ідеограми по певних правилах. Найбільш споживано було близько 700 ієрогліфів. У пізні періоди історії Єгипту, особливо в греко-рімський час, число їх зросло. Прадавні ієрогліфічні тексти відносяться до 32 ст до н.е.(наша ера), пізніші до 3 ст н.е.(наша ера) З ієрогліфічного листа розвинувся курсив — ієратіка, знаки останньою втратили первинний картинний характер. Ієратіка впродовж багатьох століть уживалася для писання на папірусі текстів всілякого вмісту. У 8—7 вв.(століття) до н.е.(наша ера) з'являється новий курсив — демотіка. Демотіка відрізняється від ієратіки набагато більшою курсивностью і великої кількості лігатур, що утрудняє читання демотічеських текстів. Останні демотічеськие тексти відносяться до 5 ст н.е.(наша ера)
Літ.: Петровський Н. С., Єгипетська мова, Л., 1958; Erman A., Die Hieroglyphen, Ст, 1912; Lacau P., Sur le système hiéroglyphique, Le Caire, 1954; Möller G., Hieratische Paläographie, Bd 1—4, Lpz., 1921—36; Erichsen W., Auswahl frühdemotischen Texte, H, 1—3, Kbh., 1950.
