Ієрархія (греч. hierarchía, від hierós — священний і arche — влада), розташування частин або елементів цілого в порядку від вищого до нижчого. Термін «І.», був введений не раніше 2-ої половини 5 ст Діонісієм Псевдо-Ареопагитом (див. Ареопагитіки ) в трактатах «Про небесну ієрархію» і «Про церковну ієрархію» і до 19 ст уживався для характеристики організації християнської церкви. У науці поняття І. стало розроблятися з 2-ої половини 19 ст У соціальних науках первинне поняття І. застосовувалося для опису станово-класового ділення антагоністичного суспільства (наприклад, феодальна І.) і характеристики структури влади, особливо бюрократія . У сучасній буржуазній соціології багаточисельні дослідження присвячуються І. престижу, І. багатства, І. влади і контролю як вираженню соціальної стратифікації суспільства, суспільної нерівності.
З появою в 20 ст загальної теорії систем поняття І. стало застосовуватися для опису будь-яких системних об'єктів. Ієрархічно організовані форми існують у всіх сферах об'єктивної реальності: неорганічною, біологічною, соціальною. У марксистській філософії отримала розвиток ідея І. якісно структурних рівнів матерії, що не зводяться. У загальній теорії організації І. характеризує принцип управління, що забезпечує ефективне функціонування організації; у лінгвістиці розрізняють І. рівнів (ярусів) мови; у графів теорії — ієрархічно побудований граф (так зване «дерево»).
