Італійський похід Суворова 1799, бойові дії російсько-австрійських військ під командуванням фельдмаршала А. Ст Суворова проти французьких військ в Північній Італії під час війни 1798—1802 Франція з 2-ою коаліцією європейських держав (Великобританія, Австрія, Росія, Туреччина, Королівство обидві Сіцілії). Росія направила з Чорного в Середземне море ескадру віце-адмірала Ф. Ф. Ушакова, до Північної Італії — двох корпусу (близько 33 тис. чоловік) і до Швейцарії — корпусу генерала А. М. Рімського-корсакова (27 тис. чоловік). Французи в Північній Італії мали Італійську армію генерала Б. Шерера (58 тис. чіл.), в Південній і Середній Італії — Неаполітанську армію генерала Ж. Макдональда (34 тис. чоловік). Французьким військам в Північній Італії протистояли 86-тис. австрійська армія фельдмаршала М. Меласа і 22-тис. російський корпус генерала А. Г. Розенберга (інший — 11-тис. російський корпус прибув в червні 1799). На вимогу австрійського уряду головнокомандуючим союзними військами в Північній Італії був призначений Суворов, який 4 (15) квітня взяв у Валеджо командування. Суворов, блокувавши частиною військ фортеці Песькьеру і Мантую, з головними силами (48,5 тис. чоловік) виступив 8 (19) квітня з Валеджо і 15 — 17 (26—28) квітня в битві на р. Адда завдав поразки французької армії, на чолі якої 15 (26) квітня був поставлений генерал Же. Ст Моро. 17—18 (28—29) квітня союзні війська вступили до Мілану. Залишки армії Моро відійшли до Генуї. 15 (26) травня союзна армія зайняла Турін. Французьке командування вирішило завдати по армії Суворова подвійного удару: з Ю. з району Генуї — військами Моро (14 тис.) і із Ст — військами Макдональда (36 тис.), які 24 травня (4 червня) почали висуватися до Північної Італії. Суворов, залишивши в Алессандрії заслін проти Моро, з останніми військами (близько 22 тис.) 4 (15) червня виступив проти армії Макдональда і 6—8 (17—19) червня в зустрічній битві на р. Треббія розбив її. Моро поспішно відступив до Генуї, куди підійшли і залишки армії Макдональда. В кінці липня 35-тис. французька армія під командуванням генерала В. К. Жубера перейшла в настання з району Генуї на Алессандрію, де знаходилися головні сили союзників. Суворов, підсиливши свої війська до 50 тис. чоловік за рахунок військ, що підійшли з-під Мантуї після її узяття 17 (28) липня, в битві при Новини 4 (15) серпня взяв перемогу. Успіхи російських військ в Північній Італії і російського флоту в Середземноморському поході Ушакова 1798—1800 привели майже до повної ліквідації панування французів в цьому районі. Великобританія і Австрія, опасаючись посилення впливу Росії, вирішили видалити російські війська з Італії. 16 (27) серпня Суворов отримав наказ австрійського гофкрігсрата йти з російськими військами до Швейцарії на з'єднання з корпусом Рімського-корсакова (див. Швейцарський похід Суворова 1799 ) . Перемоги союзників в Північній Італії були обумовлені головним чином високими бойовими якостями російських військ і полководницьким мистецтвом Суворова, а також підтримкою італійців, які бачили в російських військах своїх визволителів від тягот французької окупації. В той же час результатами І. п. С. скористалася контрреволюція, яка ліквідовувала республіканські порядки.
Літ.: А. Ст Суворов. Документи, т. 4, 1799—1800, М., 1953; Богданович М. І., Походи Суворова в Італії і Швейцарії, СП(Збори постанов) Би, 1846; Мілютін Д. А., Історія війни 1799 р. між Росією і Францією..., 2 видавництва, т. 1—3, СП(Збори постанов) Би. 1857; Клаузевіц, 1799 р., ч. 1, М., 1938; Боголюбов А. Н., Полководницьке мистецтво А. Ст Суворова. М., 1939.
