Швейцарський похід Суворова 1799, перехід російських військ під командуванням фельдмаршала А. В. Суворова 10 (21) вересня —27 вересня (8 жовтня) з Італії через Альпи до Швейцарії під час війни 2-ої коаліції (Великобританія, Австрія, Росія, Туреччина, Королівство обидві Сицилій і ін.) проти Франції. В результаті Італійського походу Суворова 1799 і Середземноморського походу Ушакова 1798—1800 майже вся Італія була звільнена від французьких військ. Розбита при Новині французька армія генерала Ж. В. Моро відступила до Генуї. У руках французів в Сівбу. Італії залишилися лише фортеці Тортона і Коні. Суворов обложив Тортону. До цього часу англо-австрійське керівництво коаліції розробило новий план військових дій. Ще в липні 1799 англійський кабінет запропонував імператорові Павлу I провести англо-російську експедицію до Голландії і у зв'язку з цим змінити весь план війни. Після поправок, внесених австрійським командуванням, був прийнятий наступний план дій: австрійська армія ерцгерцога Карла перекидається з Швейцарії на Рейн, облягає Майнц, займає Бельгію і встановлює зв'язок з англо-російським корпусом в Голландії; російські війська під командуванням Суворова перекидаються з Італії до Швейцарії, куди прямує також російський корпус генерала А. М. Рімського-корсакова і французький емігрантський корпус принца Л. Же. Конде, після чого всі ці сили під командуванням Суворова вторгаються до Франції через Франш-Конте; австрійська армія фельдмаршала М. Меласа з Італії настає на Савойю. Цей план служив експансіоністським інтересам Великобританії і Австрії: Великобританія прагнула опанувати голландський флот і забезпечити собі панування на морі, Австрія хотіла позбавитися від присутності російських військ на італійській території і закріпити своє панування в Італії. Павло I погодився на цей план, але поставив умовою переходу російських військ до Швейцарії її попереднє очищення від французьких військ силами австрійців. 16(27) серпня Суворов отримав наказ австрійського імператора Франца про перехід до Швейцарії, але т. до. он вважав за необхідне спочатку опанувати французькі фортеці в Італії, не квапився з його виконанням. Тим часом австрійське командування, не дивлячись на обіцянки Павлу I, почало виводити армію ерцгерцога Карла з Швейцарії, чим ставило прибулий в район Цюріха російський корпус Рімського-корсакова під удар французької армії генерала А. Массени. Не дивлячись на енергійні протести Суворова, ерцгерцог Карл погодився залишити в Швейцарії лише 22 тис. чіл. під загальним командуванням генерала Ф. Хотце. 31 серпня (11 вересня), як тільки капітулювала Тортона війська Суворова (21 тис. чіл.) виступили з Алессандрії і Рівальти на С. Польовая артилерія і обози були відправлені через Австрію, а з собою Суворов узяв лише 25 гірських знарядь.
На початок вересня сили союзників розташовувалися в Швейцарії в наступних основних угрупуваннях: корпус Рімського-корсакова (24 тис. чіл.) — на р. Ліммат біля Цюріха, загін Хотце (10,5 тис. чіл.) — уздовж Цюріхського і Валленштадтського оз.(озеро) і на р. Лінт, загін Ф. Елачича (5 тис. чіл.) — в Зарганса, загін Лінкена (4 тис. чіл.) — в Іланца, загін Ауфенберга (2,5 тис. чіл.) — в Дісентіса. Австр. загони Р. Штрауха, В. Л. Рогана і К. Хадіка (всього до 11,5 тис. чіл.) знаходилися на південних підступах до Швейцарії. Головні сили французької армії генерала Массени (38 тис. чіл.) розташовувалися проти корпусу Рімського-корсакова, дивізія Н. Сульта і бригада Г. Ж. Молітора (15 тис. чіл.) — проти загону Хотце, дивізія К. Ж. Лекурба (11,8 тис. чіл.) — в долині р. Рейс, на перевалі Сен-Готард, загін Л. М. Тюрро (9,6 тис. чіл.) — західніше оз.(озеро) Лаго-Маджоре, проти загону Рогана. Т. о., французи мали перевагу в силах і займали вигідні позиції.
Суворов вибрав для руху на з'єднання з Рімським-корсаковим найкоротший, хоча і найбільш важкий, дорога — через перевал Сен-Готард, зайнятий противником, призначивши атаку перевалу на 8(19) вересня. Одночасно з атакою Сен-Готарда військами Суворова, за підтримки австрійських загонів Штрауха і Ауфенберга, війська Рімського-корсакова і Хотце повинні були перейти в настання на рр. Ліммат і Лінт. 4(15) сент.(вересень) Суворов прибув в Таверні, але тут не виявилося ні продовольства, ні в'ючних мулів, яких повинне було підготувати австрійське інтендантство. 5 днів були витрачені на збір в'ючного транспорту і продовольства. 10(21) вересня русявий.(російський) війська підійшли до Сен-Готарду, зайнятому 8,5-тис. французьким загоном Лекурба. Суворов направив колону генерала А. Г. Розенберга в обхід перевалу справа через Дісентіс на Чортовий міст в тил противникові, а сам 13 (24) вересня гл.(глав) силами атакував перевал. Дві атаки були відбиті, але під час третьої атаки загін генерала П. І. Багратіона вийшов в тил французьких позицій, що змусило противника відступити. 14 (25) вересня французи намагалися затримати російські війська в тунеля Урзерн-лох і Чортова моста, але були обійдені з флангів і відійшли. 15(26) вересня війська Суворова прибули в Альтдорф, де з'ясувалося, що звідси на Швіц дороги немає (австрійське командування не інформувало про це завчасно Суворова), а судна для переправи через Люцернськоє оз.(озеро) захоплені противником. Суворов вирішив рухатися на Швіц через хребет Росток і Муотенськую долину. Важкий 18 -км дорога до Муотенськой долини русявий.(російський) війська здолали за 2 дні, але тут було отримано звістку про розгром 15(26) вересня військ Рімського-корсакова і Хотце в Цюріхській битві 1799 і на р. Лінт. Австрійські загони Елачича і Лінкена відійшли, а Швіц був зайнятий французами. Війська Суворова виявилися оточеними в Муотенськой долині без продовольства і з обмеженою кількістю боєприпасів. На військовому раді 18 (29) сент.(вересень) було вирішено пробиватися на Гларіс. Авангард Багратіона відкинув бригаду Молітора і відкрив дорогу на Гларіс. Ар'єргард Розенберга 19—20 вересня (30 вересня — 1 жовтня) вів наполегливий бій з 10-тис. загоном Массени і відбив всі атаки, а потім відкинув противника до Швіца, захопивши 1200 пленних. 23 вересня (4 жовтня) ар'єргард приєднався до головних сил в Гларісе. У Гларісе австрійських військ не виявилось, т. до. отряд Лінкена вже відійшов. От Суворова відокремився і пішов також загін Ауфенберга. В цілях порятунку військ Суворов вирішив відходити на Іланц. Після важкого переходу через хребет Рінгенкопф (Паникс) 26 сент.(вересень) (7 окт.(жовтень)) російські війська досягли Іланца, а 27 вересня (8 жовтня) — району Курнув, після чого відійшли до Аугсбургу на зимові квартири.
Зрадницькі по суті дії австрійського командування, поразка військ Рімського-корсакова, невдача англо-російської експедиції в Голландії, крайнє виснаження і великі втрати військ Суворова (св. 4 тис. чіл. убитими і пораненими) привели до того, що мета Ш. п. С. не була досягнута. В той же час російська армія зробила небувалий в історії важкий гірський похід, відбила атаки перевершуючих сил противника, вийшла з оточення і навіть вивела 1400 пленних. Події в Швейцарії розкрили Павлу I подвійну політику Австрії і 11 (22) жовтня він розірвав союз з нею, наказавши Суворову повернутися з армією до Росії.
В Ш. п. С. виявилися мужність, витривалість і героїзм російських солдатів і полководницьке мистецтво Суворова. Ф. Енгельс назвав цей похід «... найвидатнішим зі всіх досконалих до того часу альпійських переходів» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 13, с. 243). Суворов показав зразки дій в горах в несприятливих умовах, прийоми захвату гірських вершин і перевалів шляхом поєднання атак з фронту з обходами, внісши коштовний вклад в теорію військового мистецтва.
Літ.: Енгельс Ф., Гірська війна раніше і тепер, Маркс До., Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 12; його ж, По і Рейн, там же, т. 13; Альтговзен М. Л., Полководницьке мистецтво Суворова в Швейцарському поході, в кн.: Суворовська збірка, М., 1951; Клаузевіц До., 1799 р., ч. 2—швейцарський похід Суворова, М., 1939; А. Ст Суворов. Документи, т. 4, М., 1953.
