Інтерорецепция, інтероцепция (від латів.(латинський) interior — внутрішній і receptio — прийняття, прийом), виникнення, проведення і сприйняття центральною нервовою системою імпульсів, що з'являються унаслідок збудження чутливих закінчень, розсіяних у внутрішніх органах (див. Інтерорецептори ). З допомогою І. здійснюється зв'язок внутрішніх органів, кровеносних і лімфатичних судин, скелетних м'язів і тому подібне з центральною нервовою системою. Вивченню І. поклали початок роботи англійського фізіолога Ч. Шеррінгтона, що виділив особливого типа І. — пропріорецепцию (див. Пропріорецептори ) і що встановив роль мишечной І. у рухових реакціях. Ще раніше роль мишечной І. з'ясував російський фізіолог І. М. Сеченов. Значення І. кровоносних судин детально вивчали німецький фізіолог Р. Герінг, бельгійські фармакологи Ж. і До. Гейманси, радянський фізіолог Ст Ст Парін. І. тканин була детально вивчена радянським фізіологом Ст Н. Чернігівським. Особливу роль у вивченні І. зіграло висунуте уявлення І. П. Павловим про існування, поряд з аналізаторами зовнішнього середовища, аналізаторів внутрішнього середовища організму. Ця вистава була розвинена і розроблена учнем І. П. Павлова — К. М. Биковим і його школою, що встановили можливість утворення особливих інтероцептивних умовних рефлексів і що довели вплив І. на стан і функції кори великих півкуль (див. Кортіко-вісцелярні стосунки ). Це дало в руки фізіологів і лікарок об'єктивний метод дослідження чутливості внутрішніх органів. В результате вивчення І. удалося встановити ряд важливих для медичної теорії і практики фактів. Потужний потік інтероцептивних імпульсів прямує в центральну нервову систему від всіх кровоносних судин, серця і легенів, що украй важливе для регуляції тонусу судин. Істотну роль грає І. травного тракту, що забезпечує координацію роботи різних його відділів. Співвідношення І. і роздратувань, що поступають в центральну нервову систему від екстерорецепцій, забезпечує цілісність реакції організму і пристосування його внутрішнього середовища до впливів зовнішнього середовища, що постійно змінюється. Ср. Екстероцепція .
Літ.: Чернігівське Ст Н., Інтероцептори, М., 1960; його ж, Нейрофізіологічний аналіз кортіко-вісцелярної рефлекторної дуги, Л., 1967; Лебедева Ст А.. Механізми хеморецепції, М-код.—Л., 1965; Ільінський О. Б., Механорецептори, Л., 1967.
