Екстероцепція, екстерорецепція, сприйняття роздратуванні, що впливають на організм з тієї, що оточує його зовнішнього середовища. Ці роздратування сприймаються особливими, у ряді випадків вельми складно організованими, утвореннями — екстероцепторами . Прикладом Е. може служити сприйняття світла, звуку, тепла. Різні зовнішні подразники, збуджуючи екстероцептори, визначають об'єм інформації необхідною живому організму для адекватного пристосування до довкілля, а також визначають характер умовною і безусловнорефлекторной діяльності. В процесі історичного розвитку організмів виробляються найбільш важливі для даного організму види екстероцепторів. Так, наприклад, у риб виникла бічна лінія, що здійснює сприйняття гідродинамічних властивостей води; у кажанів — апарат для локації ультракоротких звукових хвиль. При сприйнятті зовнішніх предметів істотне значення мають умовнорефлекторні зв'язки. Наприклад, комбінація роздратуванні, що йдуть від сітківки і м'язового апарату ока, що збіглася кілька разів з дотиковим роздратуванням від предмету, стає умовним сигналом величини цього предмету. Див. Інтерорецепция, Рецептори і літературу при цих статтях.
