Індикатори хімічні, речовини, введення яких в аналізований розчин дозволяє встановити кінець хімічної реакції або концентрацію водневих іонів за легко помітною ознакою. І. х. використовують головним чином в титриметричному аналізі для встановлення точки еквівалентності (кінцевої точки титрування). У присутності І. х. у цій крапці (або поблизу від неї) можуть спостерігатися зміна кольору, поява або зникнення каламутності, свічення і т. д., обумовлені зміною певної властивості досліджуваного розчину. І. х. ділять зазвичай на 5 груп: кислотно-основні; окислювально-відновні; комплексонометричні; адсорбційні; хемілюмінесцентниє.
кислотно-основні індікатори — речовини, що змінюють своє забарвлення при зміні водневого показника (ph) середовища. Ці І. х., що розглядаються (по теорії Ст Оствальда ) як слабкі органічні кислоти або підстави, використовують в нейтралізації методах, а також при визначенні ph методом колориметрії . Інтервал значень ph (інтервал переходу), у якому спостерігається зміна забарвлення, пов'язаний з константою дисоціації індикатора (pk) співвідношенням ph = pK ± 1. При проведенні аналізу індикатор вибирають так, щоб інтервал переходу забарвлення включав те значення ph, яке розчин повинен мати в точці еквівалентності. Найчастіше аналізи методом нейтралізації проводять з метиловим помаранчевим (інтервал переходу 3,1—4,4), метиловим червоним (4,2—6,3), фенолфталеїном (8,0—9,8). Окрім індивідуальних І. х., застосовують так звані змішані індикатори — суміші два І. х. (наприклад, тімоловий синій + фенолфталеїн), яким властива виразна зміна забарвлення у вузькому інтервалі переходу (до 0,2 одиниці ph). До кислотно-основних відносяться також І. х.: флуоресцентні (наприклад, а-нафтиламін, акридин), у присутності яких з'являється, зникає або змінюється колір флуоресценції каламутних або сильно забарвлених розчинів при їх освітленні ультрафіолетовими променями; універсальні — суміші декілька І. х. з різними інтервалами переходу, що багато разів змінюють своє забарвлення при різних значеннях ph і використовувані для наближених визначень цього показника.
окислювально-відновні індикатори — речовини, здатні окислюватися або відновлюватися в певних інтервалах значень окислювального потенціалу і змінювати при цьому своє забарвлення. Ці І. х. (наприклад, метиленовий синій, дифеніламін, крохмаль) використовують в титриметричних методах аналізу, заснованих на реакціях окислення-відновлення (див., наприклад, Іодометрія ).
Комплексонометричні індикатори — речовини, створюючі з визначуваними іонами забарвлені комплексні з'єднання . Такі І. х., називаються також металлохромнимі, або металом-індикаторами, використовують в титриметричному методі аналізу, заснованому на вживанні амінополікарбонових кислот (див. Комплексонометрія, Комплексони ). Як комплексонометричні І. х. використовують переважно водорозчинні органічні фарбники — еріохром чорний Т, ксиленоловий помаранчевий, кислотний хром темно-синій і ін.
Адсорбційні індикатори — речовини, у присутності яких в точці еквівалентності, що встановлюється методом осадження (наприклад, при титруванні іонів хлору стандартним розчином нітрату срібла), змінюється колір осаду. В качестве таких І. х. застосовують головним чином фарбники (наприклад, еозин, флуоресцеїн).
Хемілюмінесцентниє індикатори — речовини, здатні в точці еквівалентності світитися видимим світлом і використовувані при титруванні сильно забарвлених розчинів. До таких І. х. відносяться люмінол, силоксен і ін.
Літ.: Крешков А. П., Основи аналітичної хімії, 3 видавництва, кн. 2 [М-код.,1971].
