Колориметрія (від латинського color — колір і ...метрія ) , 1) До. у аналітичній хімії — група фотометричних методів кількісного аналізу, заснованих на визначенні концентрації речовини в забарвленому розчині шляхом виміру кількості світла, поглиненого цим розчином. Між кількістю поглиненого світла, товщиною шару розчину і його концентрацією існує залежність, яка підкоряється Бугера — Ламберта — Бера закону .
I=i 0 · e - з cl , (1) де I — інтенсивність світла, що пройшло через поглинаюче середовище, I 0 — інтенсивність падаючого світла, I — товщина шару розчину (у см ) , з — концентрація поглинаючої речовини (у міль/л ) , c — постійна величина для променів певної довжини хвилі. Після логарифмування рівняння (1) приймає вигляд:
ln ( I 0 /i ) = c cl=d, (2) де D — оптична щільність розчину. З формули (2) виходить, що величина D прямо пропорційна концентрації речовини в розчині.
Розрізняють суб'єктивні (візуальні) і об'єктивні (фотоколориметричні) методи До. У першому випадку оптичну щільність визначають, порівнюючи забарвлення досліджуваного розчину із забарвленням серії стандартних (еталонних) розчинів, а також за допомогою візуальних колориметрів. У об'єктивних методах До. використовують фотоелектричні колориметри. Див. також Колориметр хімічний.
2) До. у фізиці — наука про методи виміру і кількостей, вирази кольори, а також сукупність таких методів; детальніше за див.(дивися) в ст. Колірні виміри .
