Бугера-Ламберта-Бера закон
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Бугера-Ламберта-Бера закон

Бугера — Ламберта — Бера закон, визначає поступове ослабіння паралельного монохроматичного (однобарвного) пучка світла при поширенні його в поглинаючій речовині. Якщо потужність пучка, що увійшов до шару речовини товщиною l, рівна I про , то, згідно Б.—Л.—Б. з., потужність пучка при виході з шару

I ( l ) = I про e - з cl ,

  де з — питомий показник поглинання світла, розрахований на одиницю концентрації з речовини, що визначає поглинання; із залежить від природи і стану речовини і від довжини хвилі проходящего випромінювання. Б.—Л.— Би. з. відкритий французьким вченим П. Бугером в 1729, детально розглянутий німецьким ученим І. Р. Ламбертом в 1760 і відносно концентрації з перевірений на досвіді німецьким ученим А. Бером (A. Beer) в 1852.

  Твердження, що з — постійна величина, має наближений характер. При великих змінах концентрації в газах і розчинах із зазвичай починає змінюватися унаслідок физико-хімічного взаємодій молекул. На початку 20 ст радянський учений С. І. Вавілов експериментально перевірив незалежність величини c з від потужності світлового пучка в широких межах її зміни — від дуже великих значень, відповідних зібраним за допомогою лінзи прямим сонячним променям, до нікчемних значень, ледве помітних звиклим до темноти оком. Виявилось, що у всіх цих умовах c з залишається практично постійним. Проте, як вказав Вавілов, квантова природа світла і кінцева (хоча і дуже мала) тривалість збудженого стану молекул повинні привести до того, що при величезних потужностях світлового пучка значна частина всіх молекул виявиться у збудженому стані і поглинання світла зменшиться. Передбачення Вавілова підтвердилося на досвіді для великого числа речовин при щільності потужності випромінювання, що створюється оптичними квантовими генераторами ( лазерами ).

  Літ.: Бугер П. Оптичний трактат про градацію світла, пер.(переведення) [з франц.(французький)], М., 1950; Вавілов С. І., Про незалежність коефіцієнта поглинання світла від яскравості, Собр. соч.(вигадування), т. 1, М., 1954; його ж, Следствія незалежності коефіцієнта поглинання світла від яскравості, «Ізв. фізичного інституту при Московському науково-дослідному інституті», 1920, т. 1, ст 3; Вавілов С. І. і Галанін М. Д., Випромінювання і поглинання світла в системі індуктивно зв'язаних молекул, «Докл. АН(Академія наук) СРСР», 1949, т. 67, ст 5.