Ідеальне, 1) щось існує не насправді, а лише в свідомості; спосіб буття предмету, відбитого в свідомості; у цьому плані І. зазвичай протиставляється реальному; 2) результат процесу ідеалізації — абстрактний об'єкт, який не може бути дан в досвіді, наприклад ідеальний газ, крапка, абсолютно чорне тіло; 3) щось досконале, відповідне ідеалу .
Багатообразні концепції І. тяжіють до двох полюсів: матеріалізму і ідеалізму. Ідеалізм трактує І. як самодовлеющєє початок, який знаходиться поза матеріальним світом, і не може бути виведене з матерії і пояснене з її допомогою. У різних системах ідеалістичного світогляду І. тлумачиться у вигляді початкової нематеріальної суті — «ідей» як прообразів всіх речей (об'єктивний ідеалізм платонівського типа), у вигляді діяльності абсолютного духу або світового розуму (об'єктивний ідеалізм гегелівського типа), у вигляді особливої субстанції поряд з матеріальною (дуалізм картезіанського типа), у вигляді безпосередніх данностей індивідуальної свідомості, перетворених на щось первинне і початкове (суб'єктивний ідеалізм), у вигляді особливого світу цінностей і значень (сучасний критичний реалізм і феноменологія).
Домарксовський матеріалізм, критикуючи уявлення про І. як особливій субстанції, що протистоїть матеріальному світу, тлумачив І. як функцію особливим чином організованої матерії. Слабка сторона домарксовського матеріалізму в трактуванні І. полягала в тому, що він розглядав І. як продукт пасивного споглядання, а не як результат і спосіб людської діяльності.
По характеристиці К. Маркса «... ідеальне є не що інше, як матеріальне пересаджене в людську голову і перетворене в ній» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 23, с. 21). Діалектичний матеріалізм виходить з розуміння І., як явища суспільно-історичного за своєю природою і походженню і розглядає його перш за все як віддзеркалення наочного, матеріального світу в свідомості людини, як суб'єктивний образ об'єктивної дійсності, опосередкований соціальною практикою. І. є, таким чином певний аспект людської свідомості, що характеризує специфічний спосіб його буття, несводімость його до яких-небудь матеріальних процесів і явищ (фізичним, фізіологічним і тому подібне). Див. також статті Свідомість, Віддзеркалення, Психіка і літературу при них.
