Єреван (до 1936 в російській транскрипції — Ерівань), місто, столиця Вірменської РСР. Розташований в лівобережній частині Араратськой рівнини і частково на вулканічне плато, на висоті від 850 м-коду до 1300 м-код . Середня температура січня — 4,2°С, липня 24,8°С. Місто роздільне ущелиною р. Раздан, що протікає з С. на Ю. Із З.-З.(північний захід) піднімається р. Арагац, з Ю. видно Великий арарат і Малий арарат, із З.-В.(північний схід) — Гегамський хребет.
Населення 791 тис. чіл. (на 1 янв.(січень) 1971) (29 тис. в 1897, 29 тис. в 1914, 65 тис. в 1926, 204 тис. в 1939, 493 тис. в 1959).
Територія Е. складає 90 км. . У Е. — 7 міських районів.
Історична довідка. Е. — одне з прадавніх міст світу. У вірменській історичній літературі Е. вперше згадується на початку 6 ст Згідно виявленим при археологічних розкопках клинописним написам, урартський цар Аргишті I в 782 до н.е.(наша ера) побудував фортецю Еребуні, в якої і виник сучасний Е. (звідси ж відбувається і назва міста). Економічне і політичне значення міста зростає з середини 13 ст, коли Е. стає важливим вузловим пунктом на дорогах з Араратськой долини в Північній Закавказзі. З 1440 Е. — адміністративний центр Східної Вірменії. З 1513 по 1735 фортецю і місто багато разів піддавалися спустошливим навалам персів і турок. У 1604 Е. узятий військами іранського шаха Аббаса I; вірменське населення викрадене до Ірану, але незабаром місто було відновлене і став центром Єреванського ханства. У 17 ст в Е. спостерігається деякий економічний підйом. Е. стає крупним центром караванної торгівлі і ремесла. В результаті російсько-іранської війни 1826—28 Е. був узятий російськими військами (1 жовтня 1827) і у складі Східної Вірменії по Туркманчайському договору 1828 приєднаний до Росії (до цього часу в місті налічувалося близько 11,5 тис. жит.(жителі)). У 1828—40 Е. — центр Вірменської області, потім — місто повіту, з 1849 — центр Еріванськой губернії. З'єднання Е. залізницею через Александрополь (нині Ленінакан) з Тбілісі (1902), а в 1908 з Джульфой сприяло економічному розвитку міста (у 1912 зворот промисловості складав 847,7 тис. крб., з них 600,9 тис. крб. доводилося на виноробство).
З початку 20 ст в Е. виникає соціал-демократичний рух; у 1903—05 оформляється більшовицька організація. У квітні — травні 1905 в Е. відбувався страйк робочих винно-коньячних заводів Сараджева, Шустова і ін. підприємств; робітники Е. брали участь в Жовтневому Всеросійському політичному страйку 1905 . На 4-м-коді (Об'едінітельном) з'їзді РСДРП (1906) делегатом від соціал-демократичної організації Е. був С. Р. Шаумян . Після скидання царизму влада в Е. 9(22) березня 1917 перейшла в руки краєвого органу Тимчасового уряду Росії — Особливого Закавказького комітету (ОЗАКОМа), який діяв до 15(28) листопада 1917 (до утворення Закавказького комісаріату). У травні 1918 в Е. встановилася диктатура вірменської буржуазно-націоналістичної партії «Дашнакцутюн», що спиралася на іноземних військових інтервентів. Трудящі Е. під керівництвом більшовиків розвернули боротьбу за скидання влади дашнаків і інтервентів. У вересні 1919 в Е. на нелегальній нараді представників більшовицьких партійних організацій був вибраний Вірменський комітет РКП (б) (Арменком), що скликав в січні 1920 нелегальну партійну конференцію, на якій було завершено об'єднання більшовицьких організацій Вірменії. 29 листопада 1920 робітники і селяни Вірменії, керовані більшовиками, підняли озброєне повстання і за допомогою 11-ої Червоної Армії, поваливши диктатуру дашнака, встановили Радянську владу. У лютому 1921 дашнаки за підтримки імперіалістів Антанти підняли контрреволюційний заколот захопили владу в Е., але 2 квітня 1921 цей заколот було пригнічено і в місті остаточно встановилася Радянська влада. Е. став столицею Вірменської РСР. За роки довоєнних П'ятирічок Е. перетворився на крупний індустріальний, культурний і наукових центр; було побудовано близько 200 крупних промислових підприємств. Випуск промислових продукції в 1940 в порівнянні з 1913 зріс в 18 разів. У 1968 наголошувалося 2750-ліття Е. За роки Радянської влади Е. з невеликого міста перетворився на один з найбільших промислових центрів Закавказзі.
Економіка. В місті є багаточисельні промислові підприємства, 98% які побудовано після Жовтневої революції (в т.ч. близько половини після 1950). Випуск промислової продукції в 1970 в порівнянні з 1940 зріс в 30 разів. Е. — потужний енергетичний вузол, що дає велику частину електроенергії, що виробляється в республіці. Тут знаходяться Єреванська ТЕЦ(теплоелектроцентраль) (550 тис. квт ), Канакерськая і Єреванська станції Севано-Разданського каскаду ГЕС(гідроелектростанція), Єреванська ГЕС(гідроелектростанція)-2.
Провідні галузі: машинобудування і металообробка, хімічна і нафтохімічна, харчова, легка промисловість, виробництво будматеріалів. Машинобудування по суті створене за роки Радянської влади; найважливіші підприємства: Армелектрозавод ім. Ст І. Леніна електроламповий, кабельний, вартові, верстатобудівний ім. Ф. Е. Дзержінського, електротехнічний, електроапаратний, «Електроточпрібор», приладобудівний, фрезерних верстатів, «Гідропривід», компресорний, «Електродвигун», «Алмаз», напівпровідників і металокераміки, «Електрон», автозапчастин, автомобільний заводи. Великий розвиток отримала хімічна і нафтохімічна промисловість; тут розміщені комбінат синтетичного каучуку ім. С. М. Кирова, заводи «Полівінілацетат», шинний, «Пластик», лаків і фарб, хімічних реактивів, фармацевтична фабрика. Кольорова металургія представлена алюмінієвим заводом. Основні підприємства харчова промисловості — вінкомбінат, заводи коньячний, шампанських вин, консервний, м'ясокомбінат, жировий для масла комбінат, солерудник, експериментальний тютюновий комбінат; легкою — шовковий ім. В. І. Леніна і камвольний комбінати, фабрики суконна, трикотажні, хлопко-ткацька, рукавичка, швацькі килимоткацькі, шкіряно-взуттєві; будматеріалів — комбінати «Арммрамор», керамічних виробів, виробів буд, заводи залізобетонних конструкцій, гажевий і ін. Фонд житлової площі Е. — понад 7 млн. м 2 (на 1 янв.(січень) 1971). Е. — основний транспортний вузол Вірменської РСР. Зв'язаний же.-д.(железнодорожний) лініями з Тбілісі, Баку і Севаном. Є 6 автомобільних доріг, 2 аеропорти.
Л. А. Валесян.
Архітектура. Середньовічні пам'ятники Е.: крестово-купольная церква з туфу Катогике (13 ст), 8-апсидная церква Зоравар (1691—1705) і ін. За роки Радянської влади подоба Е. повністю змінився в результаті величезних містобудівних робіт (перший генеральний план — 1924, архітектор А. І. Таманян). Головний ансамбль центру — пл.(площа) Леніна, в яку вливається ряд вулиць. На площі: пам'ятник В. І. Леніну (кована мідь, 1940, скульптор С. Д. Меркуров), Будинок уряду Вірменської РСР (1926—41, А. І. і Р. А. Таманяни), другий Будинок уряду (1955, С. А. Сафарян, Ст А. Аревшатян, Р. С. Ісраелян); історичний музей Вірменії (1957), готель «Вірменія» (1958), будівля міністерства зв'язку і Ради профспілок (1956—58) — всі три М. Ст Грігорян, Е. А. Сарапян. Створені нові і реконструйовані старі магістралі, що отримали цілісну архітектурну подобу, — проспект Леніна, вулиця Таманяна (архітектор О. Т. Бабаджанян) і ін. Серед громадських будівель: Театр опери і балету ім. А. А. Спендіарова (1926—39, арх.(архітектор) А. І. Таманян; завершений в 1953), центральний критий ринок (1952, архітектор Р. Р. Агабабян, інженер А. А. Аракслян), комплекс коньячного заводу (1952, архітектор О. С. Маркарян), сховище древніх рукописів Матенадаран (1959, архітектор М. Ст Грігорян), Театр ім. Г. Сундукяна (1965, архітектори Р. Би. Алавердян, Р. А. Бадалян), Музей історії м. Єревану (1968, архітектори Ш. Р. Азатян, Би. А. Арзуманян, скульптор А. А. Арутюнян). Пам'ятники: Степану Шаумяну (гранує, 1931, скульптор С. Д. Меркуров, архітектор І. Ст Жолтовський), Давиду Сасунському (кована мідь, 1959, скульптор Е. С. Кочар), жертвам геноциду вірмен 1915 (камінь, листова сталь, 1967, архітектори А. А. Тарханян, С. Р. Калашян), встановленню Радянської влади (залізобетон, базальт, 1967, архітектори С. А. Гурзадян, Д. П. Торосян), перемозі в Великій Вітчизняній війні 1941—1945 (кована мідь, туф, 1970, архітектор Р. С. Ісраелян, скульптор А. А. Арутюнян). З 1960-х рр. ведеться комплексне будівництво житлових мікрорайонів на вільних територіях в районах Ачапняк, Нор-Зейтун, Норк, створені ансамблі наукового містечка інституту фізики в Ачапняке (архітектори Р. А. Таманян, М. М. Согомонян), студентський гуртожитків в Нор-Зейтуне (архітектори Ш. Р. Азатян, Р. Би. Кочар). Довкола міста створено кільце зелених насаджень. Генеральний план Е. 1969 (затверджений в 1970, архітектори М. Д. Мазманян, Е. А. Папян і ін.) передбачає подальший розвиток планувальної структури міста, що склалася, з переважанням забудови підвищеної поверховості. Див. також в ст. Вірменська РСР, розділ Архітектура і образотворче мистецтво.
Л. М. Бабаян.
Культурне будівництво. Е. — крупний культурний і науковий центр.(центральний) У Е. знаходяться АН(Академія наук) Вірменською РСР (заснована 1943) і більшість науково-дослідних інститутів, що входять в її систему. У 1970/71 учбовому р. в 10 вузах — Єреванському університеті, політехнічному, медичному, педагогічному з.-х.(сільськогосподарський), художньо-театральному і ін. інститутах — виучувалося 48,2 тис. студентів, в 24 середніх спеціальних учбових закладах 26,8 тис. учнів, в 16 професійно-технічних училищах 6,5 тис. учнів, в 212 загальноосвітніх школах 166,6 тис. учнів. У 1970 в 240 дошкільних установах виховувалося понад 35 тис. дітей.
На 1 січня 1971 було: 116 масових бібліотек (2603 тис. екз.(екземпляр) книг і журналів) Державна бібліотека Вірменської РСР ім. А. Ф. Мясникяна (див. в ст. Бібліотеки союзних республік ), сховище древніх рукописів Матенадаран ; музеї — Державний історичний музей Вірменії, Музей революції Вірменської РСР, геологічний, зоологічний, Музей історії м. Єревану, Картинна галерея Вірменії, музей літератури і мистецтв ім. Е. Чаренца, музей природи Вірменії, будинки-музеї — Х. Абовяна, М. Сарьяна, А. Ісаакяна, А. Спендіарова, О. Туманяна, Е. Чаренца; 8 театрів — Театр опери і балету ім. А. А. Спендіарова, Драматичний театр ім. Р. Сундукяна, Російський драматичний театр ім. До. С. Станіславського, Єреванський вірменською драматичний театр, Театр музкомедії, Театр юного глядача, Азербайджанський театр ім. Дж. Джабарли, Театр ляльок; 65 клубних установ, 44 кіноустановки; позашкільні установи — Палац піонерів, станції юних техніків і юних натуралістів, дитяча залізниця.
В Е. знаходяться республіканські книжкові видавництва «Айастан» («Вірменія»), «Луіс» («Світло») і ін., Республіканське радіо і телебачення, телецентр, Вірменське телеграфне агентство (Вірменське ТАГ). Виходять 11 республіканських газет, а також журнали на вірменській, російській і азербайджанській мовах (див. Вірменська РСР, розділ Друк, радіомовлення і телебачення), з 1957 випускається міська вечірня газета «Ерекоян Єреван» («Вечірній Єреван») на вірменській мові.
Охорона здоров'я . У 1970 було 37 лікарняних установ на 7,5 тис. ліжок (9,5 ліжок на 1000 жителів), 90 лікарських амбулаторно-поліклінічних установ (в т.ч. поліклінічні відділення лікарень і диспансерів); працювали 4,9 тис. лікарок всіх спеціальностей (1 лікарка на 162 жителі), 7,3 тис. осіб середнього медичного персоналу. 2 санаторії і 1 туристична база. Функціонує інститут удосконалення лікарок і 8 медичних науково-дослідних інститутів.
А. О. Геворгян.
Див. ілл.
Літ.: Акопян Т. Х., Історія Єревану. (1801—1879 рр.), Ер., 1959; Симонян А. П., Єреван, Ер., 1965; Вірменія, М., 1966 (Серія «Радянський Союз»); Яралов Ю. С., Єреван, М., 1960; Арутюнян Ст М., Асратян М. М., Мелікян А. А., Єреван, М., 1968. Див. також літ.(літературний) при ст. Вірменська РСР .
