Туркманчайський договір 1828, договір між Росією і Іраном, що завершив російсько-іранську війну 1826—28 (див. Російсько-іранські війни 19 в . ). Підписаний 10(22) лютого в селі Туркманчай (поблизу Тебріза) з боку Росії І. Ф. Паськевічем, з боку Ірану — Аббас-мірзою . У виробленні умов Т. д. брав участь А. С. Грібоєдов. По Т. д. до Росії відходили Єреванське і Нахічеваньське ханства (Східна Вірменія), уряд Ірану зобов'язався не перешкоджати переселенню вірмен до Росії. На Іран накладалася контрибуція в 20 млн. крб. сріблом. Підтверджувалося виняткове право Росії тримати військовий флот на Каспійському морі. Сторони обмінювалися місіями на рівні посланців. Російський уряд визнав Аббас-мірзу спадкоємцем престолу. Одночасно з мирним договором був підписаний торгівельний трактат, відповідно до якого російські купці отримали право вільної торгівлі на всій території Ірану. Т. д. зміцнив російські позиції в Закавказзі, сприяв посиленню впливу Росії на Середньому Сході і підривав англійські позиції в Ірані. Особливо велике значення Т. д. мав для доль вірменського народу, частина якого виявилася у складі Росії.
Літ.: Юзефовіч Т. П., Договори Росії зі Сходом політичні і торгівельні, СП(Збори постанов) Би, 1869; Фадєєв А. Ст, Росія і Кавказ першої третини XIX ст, М., 1960; Шостакович С. Ст, Дипломатична діяльність А. С. Грібоєдова, М., 1960.
