«Дашнакцутюн»
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

«Дашнакцутюн»

«Дашнакцутюн» («Союз»), вірменська буржуазно-націоналістична контрреволюційна партія. Виникла в 1890 в Тбілісі. Видавала газету «Дрошак» («Прапор»). У той час лідерами «Д.» були Х. Мікаєлян, С. Заварян, Зростанням (Ст. Зорян) і ін. У 1892 1-й з'їзд «Д.» затвердив програму і статут і виробив тактичну лінію партії.

  Програма «Д.» ставила завдання розвернути політичну діяльність в Західній Вірменії і дорогою озброєних виступів, терористичних актів, за допомогою зап.(західний) держав і царської Росії звільнити вірмен від турецького іга і створити автономну державу в межах Туреччини. У аграрній частині програма «Д.» пропонувала передати землю сільським громадам. Соціальною базою «Д.» була вірменська буржуазія, інтересам якої дашнаки прагнули підпорядкувати національно-визвольний рух вірменського народу. С. Г. Шаумян писав в 1906, що «Д.» «...сиграла свою реакційну роль, роль гальма визвольного руху» (Вибрані твори, т. 1, 1957, с. 216). Дашнаки виступали проти революційного робочого руху. У роки Революції 1905—07 «Д.», намагаючись відірвати арм.(вірменський) робітників від всеросійської революційної боротьби, розпалювали національну ворожнечу між народами Закавказзі, організації «Д.» зривали страйки робітників. Свою антинародну політику дашнаки прикривали соціалістичною фразеологією. У 1907 «Д.» вступила в 2-й Інтернаціонал. У роки 1-ої світової війни 1914—18 дашнаки прагнули використовувати загарбницьку політику русявий.(російський) самодержавства і підняти національно-визвольну боротьбу вірменського народу проти турецького деспотизму. «Д.» виступала проти Великої Жовтневої соціалістичної революції. Разом з меншовиками, есерами і мусаватістамі дашнаки організували Закавказький комісаріат, а потім Закавказький сейм . Користуючись підтримкою спочатку німецько-турецького, а потім англо-французького і американського імперіалізму, дашнаки прагнули відірвати Вірменію від Радянської Росії. З травня 1918 по листопад 1920 «Д.» була правлячою партією буржуазної вірменської республіки. На чолі уряду стояли лідери «Д.» — О. Каджазнуні, А. Хатісян, А. Оганджанян, С. Врацян. Дашнаки довели Вірменію до повного економічного розорення; потопили в крові травневе (1920) повстання трудящих Вірменії. Після встановлення Радянської влади у Вірменії (29 листопада 1920) дашнаки 2 грудня 1920 уклали в Александрополе договір з Туреччиною, що передбачає поступку їй значній частині вірменських земель. У лютому 1921 дашнаки підняли антирадянський заколот, але були розгромлені. Партія «Д.» в межах Радянської Вірменії була ліквідована. «Д.» має свої організації в США, Франції, Греції, Ірані і інших країнах. Організації ці ведуть активну антирадянську пропаганду.

  Літ.: Шаумян С. Р., Ізбр. проїзв.(твір), т. 1—2, М., 1957—58; Кнунянц Би. М., Ізбр. проїзв.(твір) 1903—1911, Ер., 1958; Спандарян С. С., Статті, листи і документи, М., 1958; Нариси історії Комуністичної партії Вірменії, Ер., 1967.

  Ц. П. Агаян.