Шаумян Степан Георгійович (партійний псевдонім — Сурен, Суренін, Аякс і ін.) [1(13) .10.1878, Тбілісі, — 20.9. 1918, між станціями Перевал і Ахча-Куйма Закаспійською ж. д.(залізниця)], діяч Комуністичної партії, один з керівників революційного руху на Кавказі, журналіст, літературний критик. Член Комуністичної партії з 1900. Народився в сім'ї прикажчика. Закінчив Тбіліське реальне училище (1898). У 1899 організував перший у Вірменії марксистський кружок в с. Джалал-Огли (р. Степанаван), в 1902 — один з організаторів Союзу вірменських соціал-демократів . В кінці 1902 емігрував до Німеччини, в 1905 закінчив філософський факультет Берлінського університету. Працював в закордонних організаціях РСДРП, вів роботу по виданню соціал-демократичної літератури на вірменській і грузинській мовах. Переклав вірменською мовою ряд творів До. Маркса, Ф. Енгельса і В. І. Леніна. У 1905 повернувся до Тбілісі. Один з керівників Кавказького союзного комітету РСДРП . Делегат 4-го (1906) і 5-го (1907) з'їздів РСДРП, потім один з творців Бакинської більшовицької організації. Засновник і редактор багатьох більшовицьких газет і журналів. У 1911 член Російської організації комісії із скликання 6-ої (Празькою) Всеросійської конференції РСДРП (1912). На конференції кооптований кандидатом в член ЦК партії. З 1914 очолив Бакинську організацію більшовиків. У 1915 член Кавказького бюро РСДРП. Після Лютневої революції 1917 голова Бакинської ради. Делегат 1-го Всеросійського з'їзду Рад, вибраний член ВЦИК. На 6-м-коді з'їзді РСДРП (б) вибраний член ЦК. У окт.(жовтень) 1917 керував 1-м-код з'їздом більшовицьких організацій Кавказу, в дек.(грудень) СНК(Рада Народних Комісарів) РРФСР призначив Ш. надзвичайним комісаром у справах Кавказу. У березні 1918 очолив придушення антирадянського заколоту мусаватістов в Баку, з квітня голова Бакинського СНК(Рада Народних Комісарів) і комісар по зовнішніх справах (див. Бакинська комуна 1918 ). Розстріляний в числі 26 бакинських комісарів англійськими інтервентами і есерами.
Ш. — автор робіт по питаннях марксистсько-ленінської теорії, філософії, по мистецтву і літературі.
Літературні і естетичні погляди Ш. складалися під впливом російських революційних демократів; він розглядав літературу і мистецтво як специфічну форму ідеології і як знаряддя в класовій боротьбі, відстоював ленінський принцип партійності літератури, пропагував принципи реалізму і народності. Їм написані статті про Л. Н. Толстом і М. Горькому («Лист в редакцію з приводу вшановування пам'яті Л. Н. Толстого», 1910; «Дещо про релігію Л. Н. Толстого», 1911; «Про Горький», 1911, і ін.). У статтях і листах Ш. містяться оригінальні оцінки твору російської і зарубіжної класики. Разом з С. Спандаряном, А. Мясниковим і А. Каріняном Ш. заклав основи вірменської марксистської критики і естетики. Значительни заслуги Ш. у справі розвитку пролетарської літератури у Вірменії. Під його безпосереднім дією міцніла творчість А. Акопяна. У статтях «В. Папазян в ролі історика» (1912), «Про збірку вірменської літератури...» (1916) він стосується складних питань історії, літератури і суспільної думки вірменського народу в 19 — почала 20 вв.(століття), особливо виділяючи творчість Х. Абовяна і діяльність М. Налбандяна .
Соч.: у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. проїзв.(твір), т. 1—2, М., 1957—58; Літературно-критичні статті, 2 видавництва, М., 1955; Листи. 1896—1918, Ер., 1959.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 2, с. 485); Дубінський-мухадзе І. М., Шаумян, [2 видавництва], М., 1968 (літ.); Гарібджанян Р. Би., Революційна діяльність С. Г. Шаумяна за кордоном (1902—1907), Ер., 1971; Воськерчян А. До., С. Шаумян і питання літератури, 2 видавництва, М., 1959; Акопян Р. С., Степан Шаумян. Життя і діяльність. 1878¾1918, М. [1973]; Барсегян Х. А., С. Р. Шаумян, М., 1975.
