Шафарік, Шафаржік (Šafařik) Павло Йосеф (13.5.1795, Кобельярово, Словаччина, — 26.6.1861, Прага), словацький і чеський славіст, діяч чеського і словацького національно-визвольного руху. Закінчив Йенський університет (1817). Викладав в сербській гімназії (1819—33), охоронець (1841) і директор (1848) бібліотеки Празького університету. В період Революції 1848 займав ліберально-буржуазні позиції. Голова суспільства «Слов'янська липа» (з квітня 1848) і чехословацькій секції Слов'янського з'їзду в Празі (червень 1848). Ш. — перший славіст, що застосував порівняльно-історичний метод до вивчення слов'янських народів. У основних працях («Слов'янські старовини», русявий.(російський) пер.(переведення), т. 1—2, 1837—48; «Слов'янська етнографія», русявий.(російський) пер.(переведення) 1843) дав історичне обгрунтування слов'янської спільності і показав роль слов'ян в світовій історії. Займався також слов'янськими мовами, міфологією, чеською і словацькою літературою і фольклором, палеографією. У 1818 спільно з Ф. Палацким опублікував трактат «Основи чеського віршування...», у 1826 — «Історію слов'янської мови і літератури по всьому говору». Виступив як поет (збірка Муза «Татранськая із слов'янською лірою», 1814). Зробив вплив на розвиток слов'янознавства в ін. країнах, у тому числі в Росії.
Соч.: Sebrané spisy, dl 1—3, Praha, 1861—1865; Literatúra, jasyk spoločnost, Brat., 1961; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Про походження і батьківщину глаголітізма, М., 1861.
Літ.: Маркс До., Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 11, с. 205, т, 29, с. 13; Мильников А. С., Павло Шафарік — видатний учений-славіст, М-код.—Л., 1963; Pavel Jozef Šafařik, Brat., 1961; Odkaz P. J. Šafařika. Brat., 1963 (Slovanskó štúdie. 6); Novotný J., Pavel Josef Šafarik, Praha 1971.
