Шафіров Петро Павлович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Шафіров Петро Павлович

Шафіров Петро Павлович [1669 — 1(12) .3.1739, Петербург], російський державний діяч і дипломат, барон (з 1710). Народився в єврейській сім'ї. З 1691, як і його батько, служив перекладачем Посольського наказу. У 1697—98 брав участь в Великому посольстві до Західної Європи, під час якого Петро I наблизив Ш. до себе. З 1703 таємний секретар при канцлерові Ф. А. Головіне , з 1709 віце-канцлер і керівник поштою. Уклав Прутський мирний договір 1711 з Туреччиною, брав участь в підписанні союзних договорів з Польщею і Данією (1715) і Пруссією і Францією (1717). З 1717 віце-президент Колегії закордонних справ, брав участь в підготовці Ніштадтського мирного договору 1721 з Швецією. У 1723 в результаті боротьби придворних угрупувань звинувачений в казнокрадстві і засуджений до страти, заміненим довічним засланням, яке відбував в Н. Новгороді. У 1725 повернений Катериною I і призначений президентом Коммерц-колегії. У 1727—30, в роки правління імператора Петра II, у відставці. У 1730—32 посол в Тегерані, уклав Рештський договір 1732 з Іраном. З 1733 президент Коммерц-колегії.

загрузка...

  Соч.: Міркування, які законні причини е. ст Петро Великий... до початку війни проти короля Карла XII Шведського в 1700 році мав..., 3 видавництва, СП(Збори постанов) Би, 1722.