Шафран, крокус (Crocus), рід багатолітніх бульбоцибульних бесстебельних рослин сімейства півникових. Стебло не розвивається. Квітки одіночниє (рідше 2—3), оточені плівчастими чешуямі, здаються такими, що виходять прямо з клубнелуковіци; різного забарвлення. Листя багаточисельне, прикореневе, лінійне, розвиваються зазвичай в період цвітіння або після відцвітання рослин. Близько 80 видів в Європі і Азії; у СРСР — 19, в основному в Закавказзі, Криму, на високогірних лугах Тянь-шаня і Джунгарського Алатау. Культивується в багатьох країнах, у тому числі в СРСР. Застосовують як прянощі і фарбник в кондитерській і харчовій промисловості. Багато видів — красивоцветущие рослини.
В декоративному садівництві найбільш поширені: Ш. Томазіні (С. tomasinianus), квітки ясно-фіолетові, квітне на початку — середині квітня; Ш. весняний (С. vernus), квітки лілові, білі, пурпурні із смужками, квітне в квітні; Ш. золотисто-квітковий (С. chrysanthus), квітки жовті, квітне у феврале—марте; Ш. прекрасний (С. speciosus), квітки бузкові, квітне у вересні. Розмножують Ш. клубнелуковіцамі, клубнепочкамі або насінням. Грунт має бути легким по механічному складу, удобрює перегноєм. Клубнелуковіци висаджують на глибину 5—6 див. Рослини, квітучі восени, садять навесні, квітучі навесні, садять восени (на зиму вкривають аркушем і ялиновим гіллям). Клубнелуковіци відцвілих рослин викопують, просушують, очищають від землі, коріння і старих чешуй; зберігають до посадки при температурі 17 °С. Рослини, що зростають з насіння, зацвітають на 2—3-й рік. Садові і дикорослі Ш. застосовують в групових посадках на газонах і альпінаріях. Садові форми використовують для тієї, що вигнала в зимовий час.
Рильця квіток Ш. посівного (С. sativus) використовувалися в медицині при виготовленні складної настойки сабуру, опійно-шафранової настойки і ін. У сучасній медичній практиці не застосовуються.
