Абовян Хачатур (1805 — 1848), вірменський письменник, просвітитель-демократ, основоположник нової вірменської літератури і нової літературної мови, педагог, етнограф. Народився в селі Канакер поблизу Ерівані (Єревану) в знатній, але такій, що розорилася сім'ї. Вчився в Ечміадзіне, потім в Тіфлісе в семінарії Нерсесян (1824—26). Закінчив Дерптський (нині Тартуський) університет в 1836. Повернувшись на батьківщину з тим щоб присвятити себе педагогічній діяльності, А. зустрів вороже відношення з боку реакційного вірменського духівництва і царського чиновництва, оскільки він виступив проти догматизму і формалізму в шкільному вченні. З 1837 був доглядачем тіфлісського училища повіту; у 1843 переклався на таку ж посаду до Єревану. 2(14) квітня 1848 А. пішов з будинку і пропав без вісті.
Творчість А. мало величезне значення для національної літератури. Він писав романи, розповіді, нариси, п'єси науково-художні вигадування, вірші, байки. Він був і першим вірменським дитячим письменником. А. виступив в той час, коли вірменська література була пройнята релігійним духом, коли клерикали прагнули штучно оживити древньо-вірменську мову грабар, що омертвіла. Твори А., направлені проти феодальної і церковної ідеології, написані на сучасній мові — ашхарабар, зрозумілому народові. Вони пройняті демократизмом. У знаменитому творі «Рани Арменії» (1841 видавництво 1858), що заклав основу світського народного романа, А. малював визвольну боротьбу вірменського народу в період російсько-іранської війни 1826—28. Він показав тяжкі страждання вірмен під владою Іранських поневолювачів. Основна ідея романа, що зробив великий вплив на широкі шари вірменського суспільства, — затвердження відчуття національної гідності, патріотизму і ненависті до тих, що пригноблюють. Герой романа — Агаси втілює волелюбний дух народу, його волю до боротьби з завойовниками іноземців. Віддати життя, але батьківщина своїй не віддавати ворогові — такий девіз Агаси і його бойових друзі-партизан. Застава національного, політичного і культурного відродження своєї батьківщини А. бачив в зміцненні дружби російського і вірменського народів. У романі переплетені елементи романтизму і реалізму, оповідання перебивається ліричними і публіцистичними відступами.
А. написав науково-художні твори «Відкриття Америки» «Книгу розповідей», збірка байок «Розваги на дозвіллі» (опубл. 1864), цикл «Баяті» (опубл. 1864). Він перекладав вірменською мовою твори Гомера, Ст Гете, Ф. Шиллера, Н. М. Карамзіна, І. А. Крилова і ін.
А. — основоположник нової вірменської демократичної педагогіки. Виступав проти середньовічної схоластичної для клерикалізму системи виховання і вчення. Боровся за світське всестороннє (розумове, етичне, трудове, фізичне) виховання, за доступність школи і безкоштовне вчення для незаможних, за рівну освіту хлопчиків і дівчаток. З педагогічних вигадувань А. виділяються: книга для читання «Предтропье» (1838), підручник граматики російської і вірменської мов і роман «Історія Тіграна, або Етичне повчання для вірменських дітей» (вперше надрукований в 1941). А. перший у Вірменії займався науковою етнографією, вивчав побут і звичаї селян рідного селенію Канакер, жителів Єревану, а також збирав і вивчав вірменський, азербайджанський і курдський фольклор.
Соч.: У русявий.(російський) пер.(переведення): Ізбр., М., 1948; Рани Арменії, Ер.—М., 1948; то ж, Ер., 1955.
Літ.: Абов Р., Хачатур Абовян. Життя і творчість. Ер., 1948; Сантросян М., Хачатур Абовян — видатний вірменський педагог, М., 1957.
