«народники-комуністи», група лівих есерів, що відмовилася підтримувати авантюристську політику свого ЦК і що вийшла з партії після лівоесерівського заколоту 1918 . 18 серпня 1918 група оголосила себе «Н.-к.», а у вересні скликана нею конференція утворила самостійну партію; серед керівників партії найбільш відомий Г. Д. Закс (колишній заступник наркома освіти РРФСР і заступник голови ВЧ(висока частота) До(Всеросійська надзвичайна комісія)). «Н.-к.» вважали себе радянською партією, підтримували політику і заходи Радянської влади, хоча з більшовицькою партією мали тактичні розбіжності, породжені пережитками народницьких поглядів. «Н.-к.» видавали в Москві газету «Прапор Трудової комуни». 6 листопада 1918 з'їзд «Н.-к.» прийняв рішення про розпуск партії; її члени вступили в РКП (б).
