«Священна Римська імперія», «Священна Римська імперія німецької нації», середньовічна імперія, що включала Німеччину (займала в імперії пануюче положення) і інші королівства, герцогства і землі (частину Італії, Чехію, Бургундське королівство, або Арелат, Нідерланди, швейцарські землі і ін.), які в різний час і різною мірою дійсно або номінально підкорялися імператорам. Заснована в 962 герм.(німецький) королем Оттоном I, що завоював Північну і Середню Італію. У 10—1-ій половині 13 вв.(століття) імперія представляла реальну державну освіту, т. до. в самій Німеччині королівська влада була відносно сильної. Імперія на користь німецьких феодалів вела агресивну політику, головним чином на Ст (землі полабських слов'ян ) і на Ю. (Італія), куди німецькі королі регулярно здійснювали походи для здобуття імператорської корони з рук римських пап і з метою підпорядкування Італії (яку доводилося фактично кожного разу завойовувати заново). Боротьба імператорів «З. Р. і.» з папами в 11—13 вв.(століття) (за інвестітуру і ін.) привела до втрати імперією Італії (2-я половина 13 ст), до ослабіння імператорської влади і посилення окремих німецьких князівств. З часом підлеглі імперії області перетворилися на володіння підвасалів, лише в слабкій мірі залежні від імператора. У самій Німеччині, що розпадалася на територіальні князівства, влада імператора ставала усе більш ефемерною (особливо з часу междуцарствія 1254—73). З 13 ст обрання імператора вироблялося князями-виборцями — курфюрстами (юридично закріплене Золотою буллою Карла IV 1356 ) . З 1438 імператорська корона фактично закріпилася за будинком Габсбургов . Загальноімперська (по суті лише німецьке) станово-показна установа — рейхстаг (імперський сейм) було знаряддям в руках імперських князів . Спроби імперської реформи в кінці 15 — початку 16 вв.(століття) (введення імперського податку, створення дієвіших центральних установ) виявилися малоефективними. До кінця середньовіччя «З. Р. і.» був архаїчною державною освітою; імператори (особливо Карл V) в боротьбі за гегемонію в Європі і за збереження своєї влади в завойованих землях незмінно спиралися на реакційну ідею відродження «З. Р. і.». Ця політика представляла загрозу для держав, що формувалися на національній основі, і зустрічала їх опір. Після Тридцятирічної війни 1618—48 імперський пристрій визначався положеннями Вестфальського світу 1648 ; влада імператора остаточно стала номінальною. Формально «З. Р. і.» проіснував до 1806, коли останній імператор — Франц II відрікся від престолу в ході наполеонівських воєн. Див. також ст. Німеччина .
Літ.: Неусихин А. І., Нариси по історії Німеччини в середні віки, в його кн.: Проблеми європейського феодалізму, М., 1974; Колесніцкий Н. Ф., Дослідження по історії феодальної держави в Германії (IX — перша пів.(половина) XII ст), «Уч. зап.(західний) Московського обл. пед.(педагогічний) інституту», 1959, т. 81. (Праці кафедри загальної історії, ст 2); його ж, «Священна Римська імперія» в освітленні сучасної західнонімецької історіографії, в збірці: Середні століття, ст 14, М., 1959.
