Габсбурги (Habsburger), династія, що правила в Австрії в 1282—1918, в Чехії і Угорщині в 1526—1918 (з 1867 — в Австро-Угорщині), в Іспанії і її володіннях в 1516—1700; імператори «Священної Римської імперії» (постійно — в 1438—1806, окрім 1742—45).
Родоначальником Р. був, мабуть, Гунтрам Багатий (середина 10 ст) з Верхнього Ельзаса. З 1090 Р. — графи, з 1135 — ландграфи на Верхньому Рейні і в Середній Швейцарії (тут у швейцарської області Ааргау близько 1020 був побудований замок Habsburg, від якого сталася назва династії). У 1273 Рудольф Г. був вибраний імператором «Священної Римської імперії» (Рудольф I, 1273—91); він закріпив за Р. герцогства Австрію і Штірію (1282), які разом з приєднаними в 14 ст Карінтієй, Крайной, Тиролем стали основним ядром спадкових володінь Р. (див. в ст. Австрія ). З 1438 Р., що виявилися в ряду сильних німецьких територіальних князів, постійно обиралися німецькими королями і імператорами «Священної Римської імперії». В результаті браку Максиміліана Г. (імператор Максиміліан I, 1493—1519) з Марією Бургундською до володінь Р. були приєднані Нідерланди. У 16—17 вв.(століття) Р., що спиралися на католицьку церкву і проводили політику контрреформації, були носіями реакційних, ворожих національним державам планів створення універсальної «всехрістіанськой» імперії, що складалися. При Карле V (з 1516 іспанський король Карл I, з 1519 імператор «Священної Римської імперії») під владою Р. виявилася величезна територія — Німеччина, Австрія, Нідерланди, частина Італії, Іспанія і її колонії в Америці. По договорам 1521—22 між Карлом V і його братом Фердинандом I австрійські спадкові землі Р. було передано останньому (виділення австрійській гілці Р.); після загибелі венгеро-чеського короля в битві при Мохаче (1526) до Р. перейшли Чехія і Угорщина. У 1556 Карл V відрікся від іспанської корони — Іспанія і її володіння перейшли до його сина Філіппу II (остаточне відособлення іспанської гілки Р.), імператорський титул — до австрійського Р. В результаті війни за Іспанський спадок (1701—14), що почалася після смерті Карла II (правив 1665—1700), останнього іспанського короля з династії Р., до австрійським Р. перейшли Південні Нідерланди (Бельгія) і італійські володіння Р. (Північні Нідерланди звільнилися від панування Р. ще в 16 ст в результаті Нідерландської буржуазної революції). Австрійська лінія Р. припинилася (у чоловічому коліні) з імператора Карлом VI (правив в 1711—40); брак його дочці Марії Терезії (правила в 1740—80) з герцогом Францем Стефаном Лотарінгським поклав початок будинку Габсбургсько-лотарінгському. В період наполеонівських воєн Франц II (правив в 1792—1835) вимушений був в 1806 відмовитися від титулу імператора «Священної Римської імперії», зберігши за собою прийнятий їм в 1804 титул австрійського імператора. При Франце Іосифі I (правив в 1848—1916) Австрійську імперію було перетворено до двоєдиної Австро-Угорщині (1867) на чолі з Р. як австрійським імператорами. Двоєдина монархія Р. була в'язницею для багаточисельних національностей, що насильницький стримувалися Р. у складі Австро-Угорщині. 11 листопада 1918, в обстановці поразки Австро-Угорщині в 1-ій світовій війні і підйому революційного і національно-визвольного руху, що привели до розпаду монархії Габсбургськой, імператор Карл I (правив в 1916—18) відрікся від престолу. 3 квітня 1919 Засновницькі збори Австрійської республіки ухвалили закон про позбавлення Р. всіх прав, про вигнання їх за межі Австрії і конфіскації всього їх майна (увійшов до Державного договору про відновлення незалежної і демократичної Австрії 1955).
