«Робочий прапор», назва декілька соціал-демократів груп в Росії (Петербург, Белосток, Київ, Гродно, Каунас і ін.), що виникли в 1898 (в період організаційної роздробленості, ідейного розброду і хитань, пережівавшихся російською соціал-демократією в кінці 19 — початку 20 вв.(століття)) і існували до 1902. Групи «Р. з.» утворилися з груп робітників-революціонерів, що вийшли з місцевих соціал-демократичних організацій, керівництво в яких захопили прибічники опортуністичні течії — «економізму» . Виступаючи проти обмеження робочого руху економічною боротьбою, закликаючи пролетаріат до активних політичних дій, члени груп «Р. з.» в той же час проповідували організаційний опортунізм — заперечували централістський принцип побудови партії. Політичні погляди членів груп «Р. е.» не були однорідними, частина їх тяжіла до народницькому напряму (див. Народництво ). Зв'язки між групами «Р. з.» не були регулярними. За час свого існування групи видали 3 номери газети «Робочий прапор».
Петербурзька група «Р. з.» оголосила себе в 1898 «Російською соціал-демократичною партією», претендувала на об'єднання довкола неї ін. соціал-демократичних груп, протиставляла себе РСДРП, освіта яким проголосив 1-й з'їзд РСДРП в березні 1898. Група створила в Петербурзі ряд робочих кружків, організовувала страйки, поширювала нелегальну літературу; піддавалася поліцейським розгромам.
В 1901 частину членів груп «Р. з.» прилучилася до ленінської «Іскрі» (С. Ст Андропов, Ст П. Ногин, А. А. Сольц і ін.), пізніше інша частина — до партії есерів .
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 7, с. 464—65 (див. також Довідковий том, ч. 1, с. 528).
