«Робоча справа», неперіодичний журнал прибічників опортуністичної течії в російській соціал-демократії — «економізму», орган «Союзу російських соціал-демократів за кордоном» ; виходив з квітня 1899 по лютий 1902, всього 12 номерів в 9 книгах. Редакція (Ст П. Іваншин, Ст Н. Крічевський, П. Ф. Теплов, з 1900 — А. С. Мартинов) знаходилася в Парижі, друкарня — в Женеві. У № 1 «Р. д.» в програмній статті боротьба за економічні інтереси пролетаріату оголошувалася основою всієї соціал-демократичної діяльності, перебільшувалася роль стихійності в робочому русі. «Р. д.» прагнуло затушувати протиріччя між революційними марксистами і «економістами». Претендуючи на роль теоретиків соціал-демократії, члени редакції розробили т.з. «теорію стадій» розвитку соціал-демократичного руху, згідно якої політична боротьба відсовувалася в далеке майбутнє. Критика позиції «Р. д.» дана В. І. Леніним в книга «Що робити?» : «...“Рабочєє Справа”... всього повніше, всього рельефнєє виразило не послідовний “економізм”, а той розбрід і ті хитання, які склали відмінну рису цілого періоду в історії російської соціал-демократії» (Повне збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 6, с. 5).
