«Конституційний конфлікт» в Пруссії, конфлікт між прусським юнкерсько-аристократичним урядом і буржуазно-ліберальною опозицією в палаті представників прусського ландтагу з питання про асигнування на реорганізацію армії. Урядовий проект, висунутий в 1860, передбачав подовження терміну військової служби з 2 до 3 років і розширення військового набору з 40 тис. до 63 тис. чоловік, для чого були потрібні значні засоби. Ліберальна буржуазія, що загалом підтримувала програму об'єднання Німеччини під гегемонією мілітаристської Пруссії і зацікавлена в зміцненні військової потужності Пруссії, опиралася посиленню позицій короля і юнкерства і відкинула проект військової реформи. Тоді принц-регент Вільгельм (з 1861 — король Пруссії) розпустив палату і призначив нові вибори. Проте на виборах перемогу отримала створена в 1861 Прогрессистськая партія, і законопроект був знов знехтуваний. Обстановка в країні розжарилася. Але буржуазія, що боялася революції, не наважувалася апелювати до народних мас. У 1862 король Вільгельм I призначив міністром-президентом Пруссії О . Бісмарка, який провів реорганізацію армії явочним порядком, не зважаючи на права ландтагу. Прогрессисти обмежилися словесними протестами, але і ті припинилися після військових перемог Пруссії над Данією (1864) і Австрією (1866). У 1866 ландтаг схвалив всю минулу діяльність прусського уряду. Характеризуючи «До. к.», В. І. Ленін підкреслював, що «... це був останній спалах родинної сварки. Буржуазія захопилася перемогами німецької армії і сповна помирилася на загальному виборчому праві при повному збереженні влади за дворянсько-чиновницьким урядом» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 13, с. 112).
Літ.: Енгельс Ф., Військове питання в Пруссії і німецька робоча партія, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 1, М., 1970, с. 279-86; Engelberg Е., Deutschland von 1849 bis 1871, 2 Aufl., ст, 1962.
