«Держава і революція. Учення марксизму про державу і завдання пролетаріату в революції» твір, в якому В. І. Ленін розвиває марксистську теорію про державі (Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво т 33 с. 1—120) Матеріали до роботи у вигляді обширних виписок з соч.(вигадування) К. Маркса і Ф. Енгельса а також статей і книг До. Каутського, А. Паннекука, Е. Бернштейна з зауваженнями, доповненнями і виводами Леніна були їм підготовлені в Швейцарії в січні — лютому 1917 (см там же с. 121—307) По первинному плану книга повинна була складатися з семи глав, але 7-я глава не була написана. Зберігся лише план сьомої глави «Досвід російських революцій 1905 і 1917 років» (см там же с. 323— 24). Книга створена в період підготовки Жовтневої соціалістичної революції, коли питання про державу, про відношення до нього пролетаріату придбав особливу важливість в теоретичному і в практично-політичному стосунках. Написана в умовах підпілля (ст. Розливши і Гельсингфорс) в серпні — вересні 1917, опублікована вперше в травні 1918 в Петрограді видавництвом «Життя і знання». За роки Радянської влади праця «Г. і р.» був виданий (на 1 січня 1971) 232 рази. Він надрукований на 58 мовах (в т.ч. 32 — народів СРСР і 26 — іноземних) загальним накладом більш ніж 9212 тис. екз.(екземпляр), видавався більш ніж в 30 країнах світу. Підготовчі матеріали — «Марксизм про державу» опубліковані в 1930 в XIV Ленінській збірці, окреме видання в 1931, 1932, 1933, 1934,1958.В «Г. і р.» Ленін виклав і розглянув всі основні положення і виводи К. Маркса і Ф. Енгельса про державу, відстояв марксистську теорію держави, особливо пролетарської держави, в боротьбі проти опортуністів з 2-го Інтернаціоналу, розвинув далі цю теорію, узагальнивши досвід міжнародного робочого руху, досвід революційної боротьби російського пролетаріату до початку 20 ст Спираючись на роботи Маркса і Енгельса, Ленін розкриває класову суть держави, передумови його виникнення, його роль в класово-антагоністичному суспільстві як знаряддя диктатури експлуататорських класів. Ленін доводить, що хоча форми сучасної буржуазної держави всілякі, але суть їх одна: диктатура буржуазії. Ленін показав, як в процесі вивчення досвіду Революції 1848 і Паризької Комуни (1871) розвивалися погляди Маркса і Енгельса на державний апарат буржуазного суспільства, як представляли вони собі утворення апарату пролетарської держави і його функції. У книзі з класових позицій вирішується і питання про відношення пролетаріату до держави, про необхідність знищення старого, буржуазного державного апарату в ході соціалістичній революції і створення держави нового і вищого типа. Ленін виступив проти опортуністів, що перекручували марксистське вчення про державу, заперечували диктатуру пролетаріату . Ленін обгрунтовує необхідність диктатури пролетаріату на весь історичний період переходу від капіталізму до соціалізму: «Марксист лише той, — підкреслює Ленін, — хто поширює визнання боротьби класів до визнання диктатури пролетаріату. У цьому найглибша відмінність марксиста від дюжинного дрібного (та і великого) буржуа. На цьому бруску треба випробовувати дійсне розуміння і визнання марксизму» (там же, с. 34).
Подальший розвиток Леніном марксистської теорії держави полягає в аналізі класової суті сучасної буржуазної держави, в розкритті доріг і засобів завоювання диктатури пролетаріату, створення і зміцнення пролетарської держави, у визначенні його цілей і завдань, в обгрунтуванні керівної і направляючої ролі Комуністичної партії в соціалістичному будівництві, в роз'ясненні передумов відмирання держави. Ленін відзначає, що в умовах державно-монополістичного капіталізму відбувається «...необикновенноє посилення “державної машини”, нечуване зростання її чиновницького і військового апарату...» (там же, с. 33). Він розвіює дрібнобуржуазні ілюзії про можливість поступового перетворення капіталістичного суспільства в соціалістичне без революції. Створення держави соціалістичного типа Ленін нерозривно пов'язує із завоюванням пролетарської демократії, що забезпечує залучення найширших мас трудящих на чолі з робочим класом до управління державою. Це, вказує він, «...нєїзбежно має бути державою по-новому демократичним (для пролетарів і незаможних взагалі) і по-новому диктаторським (проти буржуазії)» (там же, с. 35). Узагальнюючи досвід революційної боротьби російського пролетаріату, Ленін розкриває класову суть Рад, які в ході соціалістичної революції перетворюються на органи державної влади (див. там же, с. 114). Пролетарська республіка, по думці Леніна, повинна будуватися на основі принципу демократичного централізму, нічого загальної сучасної буржуазної держави, що не має з бюрократичним централізмом.
В роботі розкривається достовірно демократична природа пролетарської держави. Пролетарська держава розглядається Леніном як необхідна умова побудови соціалізму. Ленін повністю розділяє критику, дану Марксом буржуазному парламентаризму, заглиблює і розширює її на основі аналізу нових фактів, що відносяться до парламентської практики імперіалістичної держави. В той же час він бачить вихід не в знищенні представницьких установ, а в перетворенні їх, за прикладом Паризької Комуни з «говорилень» до «працюючих» установ. Підкреслюючи необхідність пролетарської держави для побудови соціалізму, Ленін розвинув і конкретизував вчення Маркса і Енгельса про дві фази комуністичного суспільства. Він вказував, що відмінності двох фаз визначаються рівнем розвитку продуктивних сил, мірою економічної, політичної і культурної зрілості. Ленін прозорливо визначив роль і місце держави в умовах соціалізму, що переміг, переходу від першої до вищій фазі комуністичного суспільства. «Доти, — писав він, — доки настане “вища” фаза комунізму, соціалісти вимагають строгого контролю з боку суспільства і з боку держави над мірою праці і мірою вжитку...» (там же, с. 97). Ленін розкриває основи відмирання держави, він пов'язує цей процес з побудовою вищої фази комунізму, подоланням протилежності між фізичною і розумовою працею, між містом і селом, з процесом злиття націй.
Книга Леніна «Г. і р.» зіграла величезну роль в теоретичному і ідейному озброєнь більшовицької партії, російського пролетаріату, міжнародного комуністичного і робочого руху. Основні ідеї, розвинені Леніном в цьому і ін. творах, написаних в перший період існування Радянської влади, лягли в основу практичної діяльності Комуністичної партії по створенню і зміцненню соціалістичної держави і будівництву комуністичного суспільства. Вони використовуються і нині братськими комуністичними і робочими партіями в боротьбі за демократію і соціалізм.
