Силлабічеськоє лист (від греч.(грецький) syllabe — склад), складовий лист; вигляд звукового (фонетичного) листа, в якому знак (силлабема) передає звучання послідовностей приголосних і явних фонем або одних голосних (частіше звучання відкритих складів, див.(дивися) Лист ). Чисто силлабічеськие системи листа — т.з. кіпрський силлабарій, ряд ефіопських, індійських пісьменностей (кхароштхи брахмі і системи, що походять від них, у тому числі писемності Тибету, Індокитая, Індонезії), штучно створені системи листа чероки (Північна Америка), ваї (Ліберія), менде (Сьєрра-Леоне). Словесно-силлабічеськие писемності (поєднання словесних письмових систем з силлабічеськой) — японський, древньо-корейський, пізній клинопис (аккадськая, хеттськая, лист Бібла), ієрогліфічний лувійськоє лист. Можлива інтерпретація, в якості С. п. древнеперсидськой клинопису протосемітського листа і деяких єгипетських ієрогліфів.
Літ.: Дірінгер Д., Алфавіт, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1963; Cohen М., L''ecriture, P., 1953; Friedrich J., Geschichte der Schrift, Hdlb., 1966.
