Силлабічеськоє віршування засноване на сумірності віршованих рядків по кількості складів. С. с. властиво переважно мовам з постійним наголосом (у французькому — на останньому складі, в польському — на передостанньому і т. д.). Віршований розмір визначається кількістю складів в рядку. Сумірність багатоскладових розмірів насилу уловлюється слухом, тому довгі рядки зазвичай розчленовуються на полустішия цезурою, що має рітмообразующєє значення (у С. с. тюрко-язічніх народів, в народному сербському і інших зустрічаються вірші з двома цезурами). У російській поезії С. с. переважало з середини 17 ст до 30-х рр. 18 ст Пануючі розміри — 13-сложник з цезурою на 7-м-коді складі і 11-сложник з цезурою на 5-м-коді. Після реформи Тредіаковського — Ломоносова (див. Силлабо-тонічне віршування ) С. с. швидко вийшло з вживання.
Літ.: Тимофіїв Л. І., Нариси теорії і історії російського вірша, М., 1958; Ахметов З. А., Казахське віршування, А.-А., 1964; Теорія вірша. Сб. статей, Л., 1968; Verrier P., Le vers français, в. 1—3, P., 1931—32; Sylabizm, Wrocław, 1956.
