Цезура (лат. caesura — розтин), медіана, у віршуванні, постійний словораздел у вірші. У античному віршуванні Ц. доводилася, як правило, на середину стопи.
В силлаботонічеськом віршуванні, навпаки, Ц., як правило, збігається з кордоном стоп: у цезурованном ямбі 5-стопи Ц. стоїть після 2-ої стопи («Ще одне | остання оповідь...», А. С. Пушкін), в ямбі 6-стопи і хореї — після 3-ої («Дні пізніші за осінь | лають звичайно...», Пушкін), у амфібрахії 4-стопи інколи — після 2-ої («Дивлюся, як безумний | на чорну шаль...», Пушкін) і т.п. Чим довше стих, тим більше він потребує Ц. Являясь зазвичай сильною інтонаційною паузою, Ц. частково зближується із стіхоразделом: предцезурная стопа може (подібно клаузулі ) приймати усікання і нарощування, а також риму («Три в Будриса сина | як і він, три літвіна...», Пушкін).
