Ян Чжу, Ян Цзи-цзюй, Ян Шен (приблизно 440—360 або 414—334 до н.е.(наша ера)), старокитайський мислитель-вільнодумець. Вигадування Я. Ч. не збереглися, про його погляди можна судити по фрагментах в трактатах «Мен-цзи», «Чжуан-цзи» і ін. і по главах «Ян Чжу» даоського трактату «Ле-цзи». Я. Ч. проголошував ідеї себелюбства, цінності власного життя, зневагу до зовнішніх речей, гедонізму, який, проте, не прийняв у нього крайніх форм. Судячи по вислову Мен-цзи : «Слова Ян Чжу заповнили Піднебесну», він придбав значне число послідовників. Виходячи з наївно-матеріалістичних вистав, висловлювався проти віри в безсмертя, вважаючи смерть настільки ж природною і неминучою, як і життя. Виступав проти поглядів і діяльності Конфуція .
Тексти: Старокитайська філософія, т. 1, М., 1972, с. 212—24.
Літ.: Петров А., Ян Чжу — вільнодумець, древнього Китаю, «Радянське сходознавство», 1940 № 1, с. 174—211; Атеїсти, матеріалісти, діалектики древнього Китаю, вступ. ст., пер.(переведення) і коммент. Л. Д. Позднєєвой, М., 1967, с. 106—18.
