Мен-цзи, Мен Ке (близько 372 — 289 до н.е.(наша ера)), старокитайський філософ, один з найактивніших послідовників Конфуція . Народився в області Цзоу царства Лу (на території сучасної провінції Шаньдун). Вчився у учнів Конфуція. Прагнучи ослабити боротьбу між широкими шарами суспільства і спадковою аристократією, М-кодом.-ц., як ідеолог, що відображав її інтереси, створив теорію так званого гуманного управління народом, закликав до відновлення системи «Цзін тянь» (системи так званих колодязних — рівновеликих полів; у основі її лежала ідея рівномірного розподілу землі серед селян), критикував основні положення школи легистов (Фацзя ). Розвиваючи положення Конфуція про перевагу «благородних мужів» (цзюнь цзи) над «простолюдинами» (сяожень), М-кодом.-ц. сформулював тезу про непорушності ділення людей на правлячих і керованих, що став з того часу найважливішим принципом конфуціанської теорії. М-код.-ц. викладав свої погляди в бесідах з правителями царств і учнями. М-код.-ц. відвідав царства Ци, Тен, Сун, Лян і ін. У Ци він обіймав деякий час посаду радника. Помер в царстві Лу. Вислови і бесіди М-коду.-ц. були записані його учнями Гунсунь Чоу, Вань Чжанем і ін. Основний текст однойменного пам'ятника «Мен-цзи» датується не пізнішим 3 ст до н. е.(наша ера)
Істочн.: Мен-цзи, в кн.: Чжуцзи цзічен (Зібрання творів древніх мислителів), т. 1, Пекін, 1957; Попів П. С., Китайський філософ Мен-цзи, пер.(переведення) з китайського, СП(Збори постанов) Би, 1904; «Мен-цзи», в кн.: Старокитайська філософія, т. 1, М., 1972 (переведення Л. І. Думана); Legge J., The works of Mencius, в кн.: The Chinese classics, v. 2, Oxf., 1895; Wilhelm R., Mong Dsi (Mong Ko), Jena, 1916; The book of Mencius, L., 1942.
Літ .: Буров Ст Р. і Тітаренко М. Л., Філософія древнього Китаю, в кн.: Старокитайська філософія, т. 1, М., 1972; Биків Ф. С., Зародження суспільно-політичної і філософської думки в Китаї, М., 1966; Yüan Cho-ying, La philosophie morale et politique de Mencius, P., 1927.
