Яновіч (Janowicz) Людвік [1859, село Лапкаси Ковенськой губернії, — 16(29) .5.1902, Якутськ], діяч польського і російського революційного руху. З дворян. На початку 1880-х рр. вчився в Петровськой академії (Москва), був одним з керівників пов'язаного з «Народною волею» «Загальностудентського союзу». У 1884 у Варшаві вступив в партію «Пролетаріат», був членом її ЦК. Вів пропаганду серед робітників, автор ряду прокламацій. При арешті 18 липня 1884 чинив озброєний опір. По процесу «Пролетаріату» у Варшаві (1886) засуджений до 16 років каторги. Відбував в Шліссельбурзькій фортеці. У 1896 засланий в Якутську область, в засланні прилучився до лівого крила Польській соціалістичній партії (ППС), співробітничав в її органі — газеті «Пшедсвіт» («Przedswit»).
Соч.: Шліссельбуржец Л. Ф. Яновіч, СП(Збори постанов) Би, 1907; Спогади в'язня Шліссельбурзької фортеці, «Питання історії», 1966 № 8.
Літ.: Нариси революційних зв'язків народів Росії і Польщі, М., 1976.
