Яновський Юрій Іванович [14(27) .8.1902, хутір Маєрово, нині Нечаєвка Компанєєвського району Кіровоградської області, — 25.2.1954, Київ], український радянський письменник. Ранні збірки новел і віршів написані в романтичному ключі. У романах «Майстер корабля» (1928), «Чотири шаблі» (1930) визначилися головні межі творчої манери Я.: урочисто-патетичні інтонації, тяжіння до пісенно-ритмічної організації мови. Найбільш відомий новелістичний роман Я. «Вершники» (1935) — героїко-романтічній епос про революційну волю і мужність комуністів, подвиги народу в Громадянській війні. Автор п'єс (трагедія «Дума про Британку», 1937, і ін.), книги репортажів «Листа з Нюрнберга» (1946), збірки «Київські розповіді» (1948; Державна премія СРСР, 1949). Романтична манера листа Я. зробила значний вплив на розвиток української радянської прози (О. Гончар і ін.). Книги Я. перекладені мовами народів СРСР і багато іноземних мов. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Соч.: Твори, т. 1—5, Київ, 1958—59; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Собр. соч.(вигадування), т. 1—3, М., 1960.
Літ.: Бабішкiн О. До., Ю. Яновський, Київ, 1957; Тростянецкий А. А., Ю. Яновський, пер.(переведення) з укр.(український), М., 1959; Пархоменко М. Н., Оновлення традицій, М., 1970.
