Ювачев Іван Павлович (псевдонім — І. П. Міролюбов) [23.2(6.3) .1860, Петербург, — 1936, Ленінград (?)], російський революціонер-народоволець, мічман. Син палацового натирача. У 1878 закінчив Морське училище в Петербурзі. Служив на Чорному морі. У 1881 в Миколаєві зближувався с М. Ю. Ашенбреннером, організував народовольчеський кружок морських офіцерів. У лютому 1883 арештований в результаті зради С. П. Дегаєва . По «процесу 14-ти» засуджений до страти, заміненої 15 роками каторги. До 1886 відбував в Шліссельбурзький фортеці, де переніс психічний розлад, потім (до 1895) на Сахаліні. У 1897 повернувся до Європейської Росії, співробітничав в «Історичному віснику». Зробив подорож на Близький Схід, брав участь у ряді географічних експедицій.
Соч.: Вісім років на Сахаліні, СП(Збори постанов) Би, 1901; Між світом і монастирем. Нариси і розповіді, СП(Збори постанов) Би, 1903; Шліссельбурзька фортеця, М., 1907.
Літ.: Ашенбреннер М. Ю., Військова організація «Народної волі» та інші спогади (1860—1904), М., 1924; Селіванов Ст, моряки-народовольці, М., 1931.
