Штаби (йому., ед. ч.(однина) Stab) (воєн.), основні органи по управлінню військами (силами флоту). Ш. діляться на общевойськовиє, пологів військ і видів озброєних сил. Найважливіші завдання Ш.: підтримка постійної бойової готовності військ і органів управління; збір, вивчення, обробка і оцінка даних обстановки, доповідь оператівно-тактічеських розрахунків і пропозицій командувачеві (командирові) для прийняття ним рішення при планеруванні операції (бою) і в ході бойових дій; планерування операції (бою), доведення завдань до військ, організація управління військами, взаємодії і всестороннього забезпечення; регламентація повсякденного життя, побуту, вчення і виховання особового складу військ (сил флоту), забезпечення твердої дисципліни, військового порядку і організованості. Свою роботу Ш. здійснює на основі вирішень командувача (командира) і розпоряджень вищестоящого Ш. Руководіт роботою Ш. начальник Ш., який є першим заст. командувача (командира) і має право віддавати від його імені розпорядження підлеглим військам.
В арміях рабовласницьких і феодальних держав (до 16 ст), які були порівняно нечисленними і вели битви на відносно невеликих просторах, полководець (командир) бачив поле бою і для управління військами не потребував спеціального органу — Ш. З освітою в Європі (кінець 16 — почало 18 вв.(століття)) постійних національних армій, збільшенням їх чисельності, вдосконаленням організації військ функції управління ними ускладнилися, що зажадало установи спеціальних посад квартирмейстерів, військ, що відали пересуванням, їх розміщенням, складанням планів, карт; поступово виникла служба генерального Ш. (див. Генеральний штаб ) . Командувачі (командири) мали офіцерів-ад'ютантів, які використовувалися при управлінні військами. З появою масових армій (кінець 18 ст), збільшенням масштабів і тривалості ведення бойових дій виникла необхідність в створенні у військах особливих органів по управлінню з'єднаннями і частямі — Ш., що полегшують роботу командувачів (командирів). У Франції з 1792 генерал-квартірмейстерство отримало назву Головного штабу армії. У Росії на початку 19 ст були створені Головний Ш., Ш. армій і корпусів, а в подальшому і дивізій. Вже в той час Ш. надавалися великі права і вони були органами, що забезпечують виконання вирішень командувача (командира). До кінця 19 — початку 20 вв.(століття) у арміях більшості країн Ш. отримали постійні штати, були чітко визначені функції їх особового складу. Для управління військами стали застосовуватися різні технічні засоби (телеграф, телефон, радіо). На початку 1-ої світової війни 1914—18 в російській армії були створені Ш. фронтів, а в озброєних силах Німеччини Франції, Великобританії (під час війни) — Ш. груп армій (армійських груп). Ш. фронтів і армій Росії складалися з управлінь (відділів): генерального квартирмейстера з відділеннями — оперативним, розвідувальним, воєнно-топографічним і др.; чергового генерала, що мав в розпорядженні різні відділення (інспекторське, загальне, друкарню і ін.). У Ш. дивізії були старший ад'ютант генерального Ш. і старший ад'ютант (у полку — полковий ад'ютант), які відали оперативними питаннями, розвідкою, питаннями стройової (інспекторською) частини. У Ш. дивізій і полків були також начальники зв'язку, господарські частини, зав. зброєю, коменданти і інтенданти, старша лікарка і ін. У період між 1-ою і 2-ою світовими війнами склалися основи сучасної структури Ш., їх сталі оснащувати досконалішими засобами зв'язку, транспорту, силами і засобами розвідки. У Червоній Армії було розроблено спеціальне Повчання по роботі Ш. Дальнейшєє розвиток Ш. отримали в 2-ій світовій війні 1939—45. У Червоній Армії Ш. фронтів, армій, корпусів, дивізій, полків складалися з оперативного, розвідувального і інших управлінь (відділів, відділень); у батальйонах (дивізіонах) — з декількох офіцерів. Були також Ш. пологів військ. За рахунок сил і засобів Ш. у наступальних операціях для управління військами створювалася система пунктів управління (командний, наглядовий, тиловий і ін.). Був накопичений досвід збору і обробки даних обстановки, організації і підтримки стійкості зв'язку з військами, здійснення взаємодії військ, погодженої роботи між загальновійськовими Ш., з Ш. пологів військ і ін. органами управління, організації і переміщення пунктів управління в ході бою (операції) услід за військами. У 1942 було видано нове Повчання по польовій службі Ш. Красной Армії.
Після війни в Радянських Озброєних Силах склалася наступна загальна структура Ш.: Генеральний штаб Озброєних Сил СРСР; головні Ш. видів Озброєних Сил; Ш. Тила Озброєних Сил; Ш. Гражданськой оборони; Ш. начальників пологів військ і спеціальних військ. Є також військові Ш.; в об'єднаннях, з'єднаннях, частинах, підрозділах (батальйонах, дивізіонах). Аналогічні Ш. існують в озброєних силах іноземних держав. У об'єднаних озброєних силах НАТО(Організація Північноатлантичного пакту) створений об'єднаний Ш., а в Об'єднаних Озброєних Силах держав — учасників Варшавського договору 1955 — Ш. Об'едіненних Озброєних Сил цих держав. Існують також різні інші крупні Ш. і Ш. об'єднань, з'єднань і частин, склад яких різний. Наприклад, в озброєних силах США Ш. піхотній дивізії і вхідна в його склад штабна рота налічують 102 чіл., а в механізованих і бронетанкових дивізіях — по 115 чіл. Ш. всіх типів дивізій сухопутних військ США включають штабну секцію і відділення: особистого складу, розвідувальне, оперативне і бойової підготовки, тилу, по цивільних справах, генерального ад'ютанта, армійської авіації, польової артилерії, зенітної артилерії, військ зв'язку, інженерних військ, хімічної, фінансової, медичної, транспортної і метеорологічної служб, коменданта Ш., військової поліції, військових священиків.
З 50—60-х рр. у зв'язку з оснащенням озброєних сил ряду держав ядерною зброєю, впровадженням засобів електроніки повною моторизацією і механізацією військ функції Ш. стали багатограннішими і відповідальнішими, а умови роботи ускладнилися. У сучасних найбільш розвинених арміях йде процес освоєння Ш. нової технічної бази, створюються автоматизованої системи управління, що включають електронно-обчислювальну техніку, засоби швидкодіючого і закритого зв'язку, упроваджуються і освоюються наукові методи роботи всіх органів управління військами (силами фронту).
